Народився в сім’ї священика. Початкову освіту здобув удома, під наглядом приватної вчительки; пізніше закінчив гімназію у м. Сянок (нині Польща). Його юнацькі твори були написані польською мовою. Восени 1928 р. переїхав до Львова і вступив до Львівського університету. Перший свій вірш опублікував у 1931 р. у пластовому журналі «Вогні». Виступав з доповідями про українську та іноземну літератури; робив переклади; писав рецензії; на сторінках преси, під псевдонімом Зоїл, публікував сатиричні фейлетони та пародії, вів літературну хроніку у журналі «Дажбог». Деякий час редагував журнал «Дажбог», разом з Володимиром Гаврилюком видавав журнал «Карби». Всього опубліковано три прижиттєві («Привітання життя», 1931, «Три перстені», 1934, «Книга Лева», 1936) і дві посмертні («Зелена Євангелія», «Ротації», обидві — 1938) поетичні збірки Антонича; поет створив також рукописну збірку віршів «Велика гармонія» (неопубл.), лібрето опери «Довбуш». У 1990 р. видавництво «Радянський письменник» (м. Київ) опублікувало повну збірку художніх творів Б. — І. Антонича (серія «Бібліотека поета»).
Творам Б. І. Антонича притаманні філософський погляд на довколишнє життя, усвідомлення сутності людини як частки природи («Пісня про незнищенність матерії», «Життя
