Дмитро Михайлович Боброк-Волинський (XIV ст.) — полководець і державний діяч, князь, воєначальник, учасник боротьби проти польської
Михайлович Боброк-Волинський народився, ймовірно, у 20—30-хрр. XIV ст. Був онуком великого князя литовського Гедиміна, сином Михайла-Коріата Гедимінови-ча. Мати його походила з руського роду.
Початок звитяжного шляху полководця пов’язаний з гострими перипетіями війни між литовсько-руськими князями на чолі з Любартом-Дмит-ром Гедиміновичем та Польщею і Угорщиною за Галицьку землю, що почалася після 1340 р. Від Любарта його племінник Дмитро одержав у 1352 р. володіння по річці Бобрці на Львівщині (звідки й пішла пізніша назва Боброк), розбудував там замок, який згодом дав початок місту Бібрка.
Однак кривава боротьба за Галичину завершилася її переходом під владу Польщі. Втративши князівський уділ, Дмитро разом зі своїм військом змушений був шукати долі спочатку у Сіверській землі, а потім — на службі у суздальсько-нижегородського князя Дмитра Костянтиновича. Одружившись із сестрою московського князя Дмитра Івановича, названого пізніше Донським, Анною, Д. Боброк-Волинський (або Волинець, як його іноді названо в історичних документах) у 1371 р. переїхав до Москви, де став боярином і головним воєводою при зовсім ще молодому князі. Досвідчений полководець і дипломат, він чимало зробив для політичного піднесення Москви, успішно ходив походами на Рязань (1371), волзьких булгар (1376), Сівєрські землі (1379).
Блискучий стратег і тактик, Д. Боброк-Волинський відіграв вирішальну роль у пам’ятній перемозі на Куликовому полі в 1380 р. Саме він, за літописними свідченнями, визначив найбільш вигідне місце для вирішальної битви з полчищами Мамая, диспозицію військ, приховавши розташування частини їх у діброві. У критичний момент бою, діждавшись, коли Мамай використав останні резерви, несподіваною атакою із засідки «крепціи мужи, направлени разумным своимъ воєводою» зупинили і розгромили ординців. У 1382 р. Д. Боброк-Волинський, незважаючи на панічну втечу князя Дмитра Донського, героїчно протистояв новому нападові хана Тохтамиша.
Коли і де закінчився сповнений ратних подвигів шлях воєводи, точно не відомо. Існує легенда, що, попри свій вік, Д. Боброк-Волинський був учасником очолюваної Вітовтом боротьби проти навали полчищ Тамерлана і разом з усім військом, десятками литовських і руських князів, героїчно загинув у нерівній битві на р. Ворсклі
