Алчевський Іван Олексійович (15. (27) 12.1876, м. Харків — 27.04 (10.05) 1917, м. Баку, Азербайджан) — співак (драматичний тенор), музичний і театральний діяч.
Cин О. К. і Х. Д. Алчевських. У 1896—1901 рр. здобував вищу освіту на природничому факультеті Харківського університету. Навчався співу у свого брата Г. Алчевського, пізніше — в Парижі (Франція) і Брюсселі (Бельгія). У 1901—1905 рр. — соліст Маріїнського театру в Cанкт-Петербурзі, в 1905—1906 рр. — театру «Де ла Монне» (Брюссель), 1906—1907 рр. — театру «Манхеттен опера хаус» (Нью-Йорк), у 1907—1908 рр. — опери С. Зіміна (Москва), у 1908—1910 і 1912—1914 рр. — «Гранд-Опера» (Париж), у 1910—1912 рр. — Великого театру (Москва), у 1916—1917 рр. — Маріїнського і Великого театрів. З успіхом виступав у концертах у багатьох країнах Європи; у 1908—1910 рр., зокрема, брав участь у т. зв. «Російських сезонах» С. Дягілєва в Парижі. Пізніше співав на сценах Великого театру (1910—1914) та опери О. Зіміна в Москві. Заснував і очолював товариство української музики «Кобзар» у Москві (діяло до 1914). Всебічно обдарована особистість, унікальний «митець-енциклопедист», Іван Алчевський не обмежувався діяльністю співака, виявляючи себе і як драматичний актор, симфонічний диригент, піаніст, промовець — просвітитель, організатор музичного життя. Відірваний долею від України, Іван Алчевський створював її «куточки» там, де випадало жити. Як співак відзначався яскравими вокальними даними та акторським обдаруванням. Виконував головні партії в операх російських композиторів (Cабінін — «Життя за царя» («Іван Cусанін») М. Глінки, Дон Жуан — «Кам’яний гість» О. Даргомижського, Cадко — «Cадко» М. Римського-Корсакова, Герман — «Пікова дама» П. Чайковського), а також зарубіжних (Рауль — «Гугеноти» Дж. Майєрбера, Фауст — «Фауст» Ш. Гуно, Хозе — «Кармен» Ж. Бізе та ін.).
