Могила Андрій (за ін. даними — Мигула; бл. 1639, м-ко Мена, тепер місто Чернігівської обл. — 1-ша пол. січня 1689, м-ко Трахтемирів, тепер село Канівського р-ну Черкаської обл.) — державний і військовий діяч, гетьман Правобережної України (1684—1689).
Походив з козацького роду, ймовірно з Полтавщини. У 1670-х — на поч. 1680-х рр. — «присяглий товариш» компанійського полку Війська Запорозького в Лівобережній Україні. Певний час перебував на Запорозькій Січі. Під час гетьманування С. Куницького (1683—1684) був полковником, брав участь у поході гетьмана на Молдовське князівство (зокрема, командував козацькою піхотою в боях під Кіцканами та Рені). У березні 1684 р. очолив заколот проти С. Куницького; після його вбивства рішенням польського короля був проголошений гетьманом Правобережної України. Мав резиденцію в м. Немирів (тепер — Вінницької обл.). У травні цього ж року зазнав поразки в бою з татарами під м. Студениця (тепер — територія Хмельницької обл.), втративши вбитими і полоненними бл. 3 тис. вояків.
Улітку 1684 р., у ході антитурецької воєнної кампанії польського короля Яна ІІІ Собеського, був відряджений з військом на Західне Поділля; наприкінці серпня розбив табір біля с. Малинів (поблизу фортеці Жванець, тепер — територія Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.), де обороняв переправу через Дністер; пізніше, через стихійне лихо (зруйнування водою моста через Дністер), повернувся до Немирова. Згодом керував боями з турками на Поділлі; у грудні 1684 р. відзначився в битві проти турецьких військ під Цецорою (тепер с. Цуцора, пов. Ясси, Республіка Румунія). Звернувся з листом до Папи Римського Інокентія IX, пропонуючи план спільної боротьби у складі антитурецької коаліції.
Влітку 1686 р. допомагав війську Речі Посполитої оволодіти м. Ясси та очолював козаків під час штурмів 1686 і 1687 рр. зайнятого турками м. Кам’янець (тепер Кам’янець-Подільський). Майже всі козацькі літописці відзначали його велику роль у вигнанні турецько-татарських військ із Західного Поділля та Брацлавщини в останній чверті ХVІІ ст.
Зустрічався особисто й активно листувався з Яном ІІІ Собеським. Підтримував стосунки з Римом, Кримським ханатом, Калмицькою ордою, Молдовським та Волоцьким князівствами, а також із Запорозькою Січчю. Король Ян Собеський вручив Андрієві Могилі булаву, хоругву, литаври та печатку «з гербом старожитнім України» − зображенням козака з мушкетом.
Убитий під час бунту козаків, незадоволених розподілом королівської платні. Похований у Свято-Покровському Межигірському монастирі під Києвом.
ДЖЕРЕЛА:
Сушинський Б. Всесвітня козацька енциклопедія. Одеса, Видавничий дім «ЯВФ», 2007; Енциклопедія історії України, т. 7. К., Наукова думка, 2010.
