Народився в небагатій сім’ї ремісника. Почав друкуватися з 1917 р. У 1919 р. був призначений завідувачем відділу друку Катеринославського міського комсомолу. В 1920 р. добровольцем пішов до Красної армії, учасник громадянської війни. Жив у Харкові, а з 1922 р. — у Москві. На слова його вірша «Гренада» (1926) близько 20 композиторів різних країн написали музику.
У 1927—1928 рр. навчався в Московському університеті. У 1928 р. М. Свєтлова виключили з комсомолу за троцькізм.
У роки Великої Вітчизняної війни Свєтлов працював кореспондентом газети «Красная звезда». Найбільш відомий вірш воєнних років — «Итальянец».
Після війни творчість Свєтлова перебувала під негласною опалою. І, лише коли в його захист виступили відомі письменники, стіна мовчання навколо імені Михайла Свєтлова була зруйнована. За книгу «Стихи последних лет» йому посмертно було присуджено Ленінську премію.
Його іменем називали пароплави, шахти, вулиці та бібліотеки. Рядки з віршів поета ставали цитатами, а поезії, покладені на музику, вважалися народними. Вірші М. Свєтлова знав напам’ять Володимир Маяковський, високо цінували М. Цвєтаєва і А. Ахматова. Він був улюбленцем молоді, кумиром, «зіркою». Поет ніби злився з епохою, став символом цілого покоління.
