Микола Івасюк

XX ст. → Росія, Україна → Образотворче мистецтво

Івасюк Микола Іванович (28.04.1865, м. Заставна, тепер Чернівецької обл., — 25.11.1937, с. Биківня під Києвом) — художник, педагог.

Народився в сім’ї ремісника-механіка. У 1884 р. закінчив Чернівецьку православну вищу реальну школу. Навчався у Віденській (1885—1888) і Мюнхенській (1890—1896) академіях мистецтв. Працював і організовував виставки у Львові, Чернівцях і Києві. З 1897 р. жив і працював у

м. Чернівці, де у 1899 р. заснував художні курси при міському промисловому музеї, у 1904 р. — художню школу для обдарованих дітей з бідних сімей.

У 1915 р. М. Івасюка, захопленого у полон російськими військами (як «німецького шпигуна»), вислано до м. Ростов-на-Дону (тепер РФ). У 1917 р. виїхав до Києва; з 1919 р. жив у Львові, пізніше повернувся до Чернівців. У 1926 р. на запрошення уряду УСРР знову переїхав до Києва, був професором Київського художнього інституту; з 1927 р. працював у системі Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), виконував художні плакати для фільмів, малюнки для журналу «Кіно».

Автор численних полотен: історичного жанру — «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва» (1892—1932), «Богдан Хмельницький під Зборовом» (1893), «Битва під Хотином» (1903), «Іван Богун у бою під Берестечком» (1919); побутового жанру — «Поцілунок», «Очікування», «Гуцулка під деревом», «Буковинець» (усі — 1889), «Козак з дівчиною біля криниці» (1901), «Мати» (1908); портретів — Ю. Федьковича (1885),

Т. Шевченка (1918), І. Франка (1924), М. Скрипника (1933) тощо. Виконав ескізи поштових марок УНР номіналами 2, 3, 30, 50, 80, 200 гривень (так звана віденська серія; 1919). Розписував іконостаси в церквах міст Заставна, Кіцмань та деяких сіл Буковини.

У липні 1937 р. був заарештований органами НКВС за сфабрикованим звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі»; у листопаді 1937 р. розстріляний у с. Биківня. Реабілітований посмертно за стандартним формулюванням: «за відсутністю складу злочину».

ПОСИЛАННЯ: Історія України // Енциклопедичний довідник. — К.: Генеза, 2008. — С. 437.