Саме до монастиря Св. Онуфрія через 112 років, у 1572 р., приїде Іван Федорович (відомий як Федоров-першодрукар), щоб не започаткувати, а продовжити іти «стопами Богоізбраного мужа» та «друкарство занедбане обновити». Ці слова з післямови до «Апостола» (1574) та уривок з напису на надмогильній плиті Івана Федоровича свідчать, безперечно, що друкарство в Україні розпочалося задовго до Івана Федорова (Федоровича), перша друкована книга якого датована 1564 р.
Окрім того, вченим Орестом Мацюком у Центральному державному історичному архіві Львова виявлено унікальний документ – інвентарний список книг Словітського монастиря (Львівщина) за 1826 р. Цей список складено польською та німецькою мовами. У переліку книг подано такі видання: Новий тестамент із мідними замочками, виданий у Почаєві у 1511 р.; Тріодь у шкіряній оправі, надрукована в Києві у 1527 р.; Тріодь у шкірі, видана в Києві у 1540р.; Анфологіон, оправлений у шкіру, Львівського видання 1542 р.; Служебник, також надрукований у Львові (1546) та ін. Отже, маємо ще один незаперечний доказ існування в Україні друкарень задовго до Івана Федорова, географія поширення яких досить широка.
Книжок, виданих друкарнею Степана Дропана, на жаль, не збереглося. Але існують чотири видання, надруковані у Кракові в 1491 р. Швайпольтом Фіолем: «Осмогласник», «Часослов» та «Тріодь квітна» і «Тріодь пісна» (недатовані). Деякі дослідники, вивчаючи тексти цих видань, аналізуючи особливості і деталі поліграфічного оформлення, припускають навіть, що вони друкувалися в друкарні Грушівського монастиря на Закарпатті, а завершалася робота у столиці Польського королівства Кракові. Суттєвим підтвердженням такої думки є практично повне співпадіння текстів друкованих видань з рукописними аналогами, поширеними тільки в Закарпатті. Отже, можна стверджувати, що віднайдено деякі рукописні оригінали, з яких здійснювався набір уперше виготовленим кириличним шрифтом за зразками рукописних літер давньоукраїнської та церковно-слов’янської мов. Католицька інквізиція, яка займалася цензуруванням релігійної літератури, переслідувала Ш. Фіоля. Він навіть потрапив до в’язниці і змушений був переховуватися, зокрема і в Грушевському монастирі.
Цікаво також, що першим відомим друкованим твором українського автора є "Прогностичне судження про поточний 1483 рік” доктора медицини й філософії Юрія Дрогобича (Котермака), родом з міста Дрогобича. Ця книга вийшла ще й латинською мовою 7 лютого 1483 р. у Римі.
ПОСИЛАННЯ:
Тимошик М. Історія видавничої справи. — К.: Науково-видавничий Центр «Наша культура і наука», 2003. — 496 с.; Мацюк О. Чи було книгодрукування на Україні до Івана Федорова // Архіви України. — 1968. — № 2. — С. 3—14.; Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. Початки українського друкарства. — Львів: Центр Європи, 2000; Мацюк О. Ще про початки книгодрукування на Україні // Архіви України.— 1971. — № 3. — С. 26—32; Огієнко І. Історія українського друкарства. — К.: Либідь, 1994. — 448 с.; Енциклопедія українознавства. — Львів: НТШ. — т. 9. — с. 3518. ЕУ, Загальна частина. — К.: Інститут Української археографії НАН України, 1995. — С. 970—972.; Орос О. Грушівський монастир і початки кириличного слов’янського книгодрукування. — Ужгород: Закарпаття, 2001. — С. 5—161.; Орос О. Техніко-художні особливості початків українського книгодрукування // Друкарство. — 2003. — №4(51). — С. 82—87; Кондратович М. Исторія Подкарпатскоі Руси для народа. — Ужгород: Книгопечатня Акційного Тов. «Уніо», 1924. — 118 с.; Запаско Я., Мацюк О. Львівські стародруки: Книгознав. нарис / Худож. І. П. Плесканко. – Львів: Каменяр, 1983. – 175 с.
