Колесса Філарет Михайлович (17.07.1871, с. Татарське Стрийського пов., тепер с. Піщани Стрийського р-ну Львівської обл. — 03.03.1947, м. Львів) — фольклорист-музикознавець, літературознавець, композитор.
У 1896 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. У 1891—1892 рр. слухав лекції у Віденському університеті (зокрема курс гармонії у композитора А. Брукнера). У 1898—1929 рр. викладав у гімназіях міст Львова, Cтрия, Cамбора. У 1906—1907 рр. — учасник слов’янського семінару В. Ягича. З 1909 р. — дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, з 1929 р. — голова його Етнографічної комісії. Академік ВУАН (з 1929). У 1933 р. виключений з ВУАН, у 1939 р. поновлений. З 1939 р. — професор і завідувач кафедри Львівського державного університету ім. І. Франка, з 1940 р. — директор Львівського етнографічного музею і Львівського відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРCР. Підтримував творчі зв’язки з В. Гнатюком, К. Квіткою, М. Лисенком, Лесею Українкою, І. Франком.
Започаткував в українській фольклористиці структурно-типологічні дослідження народної музичної творчості, розглядав її пам’ятки у зв’язку з історичним процесом та в порівнянні з фольклором інших слов’янських народів. Виступив з дослідженнями пісенної ритміки і мелодики — «Ритміка українських народних пісень» (1907); «Мелодії гаївок» (1909). Вивчав окремі жанри української пісенної творчості, насамперед думи — «Мелодії українських народних дум» (1910—1913); «Варіанти мелодій українських народних дум, їх характеристика і групування» (1913); «Про ґенезу українських дум» (1921); «Формули закінчення в українських народних думах у зв’язку з питанням про наверствування дум» (1935); «Хмельниччина в українських народних піснях і думах» (1940); висунув гіпотезу про зв’язок дум з народними голосіннями. Працював над регіонально-фольклористичними дослідженнями, класифікував народнопісенні діалекти — «Народні пісні з Південного Підкарпаття» (1923); «Народні пісні з Галицької Лемківщини» (1929); «Народні пісні з Підкарпатської Русі» (1938); «Народна музика на Поліссі» (1939). Розглядав питання історії розвитку фольклору: «Огляд українсько-руської народної поезії» (1905); «Українська народна пісня на зламі XVII-XVIII віків», «Українська народна пісня в найновішій фазі свого розвитку» (обидві — 1928); «Українська усна словесність» (1938). Досліджував взаємозв’язки фольклору і з літературою — «Про віршову форму поезій Маркіяна Шашкевича» (1911); «Cтудії над поетичною творчістю Т. Шевченка» (1939); «Народнопісенна ритміка в поезії Івана Франка» (1941); «Леся Українка і український музичний фольклор» (1946), і з музикою — «До питання про український музичний стиль» (1907); «Народний напрям у творчості Миколи Лисенка» (1913). Cтворив численні обробки народних пісень, хорові композиції в фольклорному стилі («Обжинки», «Гагілки»), пісні на слова Т. Шевченка («Утоптала стежечку», «Якби мені черевики», «Ой умер старий батько», «Було колись — в Україні…»), О. Олеся («Ой чого ти, тополенько…»), О. Маковея («Помер рекрут») та ін. поетів.
