У 1049 р. у соборі французького міста Реймс відбулося вінчання Анни Ярославни і французького короля Генріха І Капета та коронування Анни (з іменем Агнеса).
Анна привезла з Києва до Франції не тільки багатий посаг (зокрема, Реймське Євангеліє, написане кирилицею, що стало національною реліквією Франції і на якому присягали під час коронації французькі королі), а й високу християнську мораль та вищу, ніж у Європі тих часів, культуру. Папи Римські Миколай II та Григорій VII писали до неї шанобливі листи, вихваляючи її чесноти і добрий вплив на Генріха І. Анна брала участь у правлінні державою ще за життя чоловіка. На деяких документах Генріх зазначав: «за згодою дружини моєї» або — «в присутності королеви Анни». На багатьох державних документах Франції збереглися підписи Анни — найдавніші зразки слов’янського письма.
Король Генріх І (правив Францією в 1031—1061 рр.) і його дружина Анна мали трьох синів і дочку. Первісток Філіпп став наступним королем Франції, середній син Роберт пішов з життя підлітком, а молодший Гуго, що одружився на багатій спадкоємиці — дочці графа Вермандуа, був одним із найбільших землевласників, а згодом здобув славу у хрестових походах і отримав наймення «Великий». Дочка Анни і Генріха І Едігна — шанована свята католицької церкви.
У місті Санліс неподалік Парижа у 1065 р. Анна заснувала абатство Святого Вікентія (Сенвінцент), де є її знаменита скульптура з написом: "Анна Київська — княгиня українська". Похована королева Анна в церкві Вільєрського абатства, поблизу м. Етамп у Франції.
Портрет (уявний) Анни-Агнеси Ярославни. Худ. Ю. Смольський. Полотно, олія. 90 х 70 2008 р.
