Пошук

Сулима Іван Федорович (м., р. н. невід. — 1721, м. Вишній Волочок, тепер РФ) — козацький полководець, знатний військовий товариш (1701—1703), генеральний хорунжий (1708—1721), наказний гетьман (з 1718). Син переяславського полковника Федора Сулими.

Представник відомого козацького роду Сулим. Був одружений з Марією Полуботок, дочкою полковника Леонтія Полуботка, зведеною сестрою наказного гетьмана Павла Полуботка. У 1687 р. призначений сотником вороньковським Переяславського полку. У 1693 р. — військовий товариш, у 1701—1703 рр. — знатний військовий товариш. У 1708 р. одержав чин генерального хорунжого і перебував на цій посаді до кінця життя.

Учасник усіх великих баталій та військових походів того часу: Чигринського (1677), Перекопських (1687, 1689); під командуванням І. Мазепи в 1695 р. брав участь у взятті фортець Казикермен, Тавань, Кам’яний Затон та ін. Відзначився у битві під Полтавою в 1709 р. У 1711 р. — учасник походів у Молдавію та Прутському.

У 1718 р. І. Сулиму призначено наказним гетьманом над 7-м українським полком і відправлено у м. Царицин (тепер м. Волгоград, РФ), однак у 1721 р. із 20-тисячним козачим військом його раптом було переведено у північний регіон Російської імперії: «на делание линии» — будівництво каналу на Ладозькому озері, де невдовзі він (як і незліченні тисячі, якщо не мільйони, інших вихідців з України — жертв імперської політики московського царату) внаслідок важких і незвичних кліматичних умов «гнилої» болотяної місцевості тяжко захворів і помер у Вишньому Волочку.

Похований у родовому маєтку — в с. Сулимівка (тепер Бориспільського р-ну Київської обл.).

ПОСИЛАННЯ: Український портрет. — К., 2004. — С. 220—221.

Іван Сулима

?—1721