Майбутній видатний церковний діяч навчався у першій українській гімназії у Львові, згодом — у редемптористському навчальному закладі у м. Есхен (Бельгія). Після закінчення навчання вступив до місцевого монастиря чину Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів), у 1926 р. дав чернечу обітницю і вступив на богословські студії.
У 1931 р. після висвяти на священика вирушив на Волинь для виконання місійної роботи. Служив у станіславському монастирі св. Йосипа, тернопільському монастирі Успення Пресвятої Богородиці. Під час німецької окупації служив у монастирі св. Климентія у Львові.
У 1946 р. за рішенням радянської влади був відселений до монастиря Матері Божої Неустанної помочі у с. Збоїськах біля Львова. Згодом монастир редемптористів ліквідували, а його самого заарештували й засудили до п’яти років позбавлення волі.
Після звільнення працював санітаром «швидкої допомоги».
У 1963 р. був хіротонізований Йосипом Сліпим на єпископа. Керував церквою в умовах глибокого підпілля. У 1990 р. очолив процес легалізації Української
Похований у крипті собору св. Юра у Львові.
