Походив з дрібного православного шляхетського роду (за деякими даними, належав до шляхтичів герба «Рубеш»). Обіймав посаду гетьмана реєстрових козаків у 1609—1610 рр. та Війська Запорозького − у 1624—1625 рр. Відзначився під час походів запорозького козацтва (на боці Речі Посполитої) на Московське царство у 1609—1610 рр.: очолював загін козаків, що входив до складу польських військ, які брали участь в успішній облозі Смоленська у 1610 р. У серпні 1619 р. згаданий у документальних джерелах як «гетьман»; судячи з усього, брав участь у морських походах запорожців проти Османської імперії
У жовтні 1624 р. знову проголошений гетьманом Війська Запорозького; у січні 1625 р. уклав союз із Кримським ханством. Домагався зрівняння козацької старшини у правах із польською шляхтою та надання автономії Війську Запорозькому. Активно виступав в оборону інтересів православної церкви в Україні, підтримував тісні контакти з київським митрополитом І. Борецьким; наприкінці січня того самого року відправив до Варшави на сейм козацьке посольство (на чолі з Я. Остряницею) з власним листом, у якому вимагав припинити утиски православних. Після провалу цієї місії був усунутий з гетьманської посади: замість нього обрали М. Жмайла (який невдовзі підняв повстання проти Речі Посполитої). Подальша доля К. Андрієвича невідома.
ДЖЕРЕЛА:
Історія України: Енциклопедичний довідник. К., Генеза, 2008;
Енциклопедія історії України, т. 1. К., Наукова думка, 2003.
