Син норвезького короля Олафа ІІІ, онук Єлизавети Ярославни. Після смерті батька у 1093 році Магнус став королем — спочатку разом з номінальним володарем Ґоконом, сином короля Магнуса ІІ, а з 1094 року повністю одноосібним королем.
Магнус III проводив доволі агресивну зовнішню політику. За час його правління вплив Норвегії значно виріс. В першу чергу Магнус відновив вплив у Скандинавії та на півночі Британських островів.
У 1097 році Магнус III розширив межі Норвегії за рахунок шведської області — Геталанд. Проте дії Інге I, короля Швеції, змусили короля Магнуса відступити.
У 1098 році він спорядив військо з 60 кораблів та 5 тисяч вояків, які знову підкорили Оркнейські острови. Після цього захопив о. Мен, землі вдовж Велса та Корнуола. Магнус III завадив просуванню норманських завойовників до північновельського королівства — Гвінеда. Вирішальна бива між норвежцями та норманами відбулася біля о. Англесі. В ній перемогу здобув Магнус III, а очільник норманів граф Шрусбері загинув. Після цього Магнус уклав мирний договір з Едгаром, королем Шотландії. Цей договір закріплював за Норвегією Оркнейські, Гебридські острови та о. Мен. після цього Магнус III у 1099 році повернувся до Норвегії.
У 1100 році розпочалася нова війна Норвегії із Швецією за частину земель Геталанда. Вона скінчилася без суттєвих результатів. у 1101 році у Кингахелі (область Бохуслен) було укладено мир між Магнусом III, королем Новрегії, Інге I, королем Швеції, Еріком I, королем Данії.
У 1103 році Магнус III здійснив новий похід до Ірландії на підтримку Миуїртарха О’Брайєна, короля Мюнстера. Головним завданням союзників було захоплення Ольстера та Коннота. Втім цей військовий похід Магнуса виявився невдалим. В одній з битв 24 серпня 1103 року Магнус III загинув.
Дружина — Маргарет, донька Інге I, короля Швеції.
Діти:
Ейстейн І (1089—1128) — король Норвегіїї
Сігурд (? — 1139) — король Норвегії
Олаф (1099—1115) — король Норвегії
Гаральд (1103—1136) — король Норвегії
