Абдулмеджид І

XIX ст. → Туреччина → Козацька доба

Абдулмеджид І (25.04.1823—25.06.1861) — султан Османської імперії, син султана Махмуда II та українки Безмялем Валіде Султани.

Син султана Махмуда ІІ та українки Безмялем Валіде Султани. Продовжує провадити реформи, започатковані для європеїзації країни його батьком. При ньому не мусульманам дозволили служити в армії, прийняли національний гімн і прапор, законодавство було реорганізовано за зразком французького кодексу Наполеона, з’явилися залізниця, телеграф. За порадою Решида Мустафи видав 3 листопада 1839 р. збірник законів «Хатт-і-шериф», за якими обіцяв рівні права усім османським підданим, відмовляючись від старого султанського права розпоряджатись їхнім життям і майном.

У 1840-х рр. проти волі британського уряду допоміг Ірландії у боротьбі з голодом. У 1852 р. турецькі війська були витіснені з Чорногорії Австрією.

За його правління відбулася Кримська (Східна) війна 1853—1856 рр., у якій Туреччина, підтримана Францією та Росією, отримала ряд привілеїв. Але натомість Османська імперія мусила провести ряд реформ, спрямованих на поліпшення умов християн, що викликало незадоволення мусульман та спричинило хвилювання у Боснії, Болгарії, Албанії.

У 1858 р. було оголошено про банкрутство султанської казни.

Помер від туберкульозу.