Василь Авраменко

XX ст.Україна, Польща, КанадаТеатр і кіно

Авраменко Василь Кирилович (22.03.1895, м-ко Стеблів Черкаського пов. Київської губ., тепер смт Корсунь-Шевченківськогор-ну Черкаської обл. — 06.05.1981, м. Нью-Йорк, США) — хореограф, актор, продюсер, дослідник і знавець українського народного танцю, один із фундаторів нового напряму в сучасному світовому танцювальному мистецтві — сценічної народної хореографії.

Навчався у сільській школі, згодом із братами виїхав на заробітки до Владивостока, здобув звання народного вчителя екстерном. Під час Першої світової війни був прапорщиком у російській армії. У 1917 р. В. Авраменко переїхав до Києва, де за підтримки С. Русової та Л. Старицької-Черняхівської вступив до Музично-драматичної школи М. Лисенка, згодом став актором театру М. Садовського.

Після поразки Української Народної Республіки опинився в Польщі, організував Головну пересувну школу українського народного танцю з філіями у Львові, Луцьку, Кременці, Рівному, Холмі, гастролював по Волині, Галичині, Поліссю і Холмщині. У 1925 р. на запрошення української громади переїхав до Канади, де в м. Торонто відкрив численні гуртки та Школу народного танцю.

У своєму мистецтві В. Авраменко відійшов від традиційних танцювальних дивертисментів, створив якісно нові жанри хореографії. Його вистави наближалися до жанру балету-поеми, балету-симфонії, що відтворювали складну історичну долю народу (балетні постановки «Великдень на Україні», «За Україну», «Січ отамана Сірка»). У хореографічних дійствах В. Авраменка поєднувалися балет, музика, театр, хоровий спів, а згодом — і кіномистецтво. Його славнозвісний «Гопак» мав тріумфальний успіх на сцені «Метрополітен-опера» (1931).

В. Авраменко використовував різні форми народно-танцювальної та сценічної пластики, майстерно поєднував сольний, дуетний, ансамблевий і масовий танець в єдиній балетній драматургії. Його танцям притаманні драматична насиченість, графічна загостреність, внутрішнє напруження і водночас вишукана поетичність. Поставлені майстром танцювальні композиції «Гонта», «Чумак», «Аркан коломийський» стали класичними.

У 1936—1937 рр. В. Авраменко заснував у Нью-Йорку українську кіностудію, де створив фільми-опери «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Маруся Богуславка». У кінотеатрах Америки та Європи з грандіозним успіхом пройшов його фільм «Тріумф українського танцю» (1954), над яким корифей працював 25 років.

Мистецька праця В. Авраменка невіддільна від його творчо-організаторської та педагогічної діяльності. Упродовж 1920—1950-х рр. він відкрив школи українського народного танцю в Аргентині, Канаді, Бразилії, Австралії, Ізраїлі. Свій унікальний практичний досвід танцюриста й хореографа митець узагальнив у фундаментальній праці «Українські національні танці, музика і стрій».

ПОСИЛАННЯ: НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.:ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 42—43.