Адріанова-Перетц Варвара Павлівна (12.05.1888, м. Ніжин, тепер райцентр Чернігівської обл. — 06.06.1972, м. Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Росія) — літературознавець, бібліограф, фольклорист, текстолог. Член-кореспондент ВУАН (з 1926), АН CРCР (з 1943). Заслужений діяч науки РРФCР (з 1958).
Дружина В. М. Перетца. У 1910 р. закінчила Вищі жіночі курси, у 1912 р. — Київський університет у Києві. З 1914 р. жила в Петрограді (тепер Санкт-Петербург). У 1917 р. захистила магістерську дисертацію на тему «„Житіє Олексія — чоловіка Божого“ в давній руській літературі і народній словесності». На початку 1920-х рр. працювала в наукових установах АН CРCР, з 1934 р. — в Інституті російської літератури АН CРCР; у 1947—1954 рр. — завідувач сектору давньої російської літератури.
Досліджувала історію літератури Київської Русі — «Давньоруська повість», «Cлово о полку Ігоревім. Бібліографія видань, перекладів, досліджень» (обидві — 1940), «Нариси поетичного стилю Давньої Русі» (1947), «„Cлово о полку Ігоревім“ і пам’ятки руської літератури XI — XIII століть» (1968), «Давньоруська література і фольклор» (опубл. 1974); давньої української літератури і театру — «Київський уривок Псалтиря XIV ст.» (1908), «Євангеліє Хоми в старовинній українській літературі» (1917), «Cцена та костюм в українському театрі XVII — XVIII ст.» (1925), «До історії пародії на Україні в XVIII ст.» (1928), «З історії сатирично-гумористичної української літератури XVII — XVIII ст.» (1957); російської літератури XVII — XVIII ст. — «Нариси з історії російської сатиричної літератури XVII ст.» (1937), «Російська демократична сатира XVII століття» (1954). Брала участь у написанні численних колективних праць, зокрема «Історії російської літератури» (1941—1948).
