Преподобний Варлаам Печерський (р. і м. нар. невід. — 1065 р., м. Володимир, тепер Володимир-Волинський Волинської обл.) — києво-печерський святий, перший ігумен Києво-Печерського монастиря.
Син київського воєводи, представника старовинного боярського роду Яна Вишатича, внук Вишати Остромирича. Отримав добру християнську освіту і з юності відрізнявся душевною чистотою. Змолоду, відвідуючи преподобного Антонія, захопився благочестивим життям києво-печерських подвижників і наважився назавжди залишити світ з усіма його принадами та жити в печері. Свій таємний задум він відкрив преподобному Антонію, але той, схвалюючи намір юнака, зауважив, щоб слава цього світу не відвернула його від чернецтва. Через день після цієї бесіди з преподобним Антонієм Варлаам залишив батьківський дім і навіть свою заручену наречену і, одягнувшись у пишні шати, з великим почтом, на багато вбраному коні під'їхав до печери преподобного Антонія. Смиренні ченці вийшли назустріч вельможі та з поклоном і шаною його прийняли. Варлаам, зійшовши з коня і вклонившись до землі преподобному, скинув із себе і поклав до ніг преподобного боярські шати, а далі — підвів до нього свого коня й почет і смиренно проказав: «Ось принади світського життя; як хочеш, так і вчини з ними, а я вважаю їх за ніщо, хочу з вами жити в печері, аби придбати Христа і ніколи не вернутися до свого дому». Преподобний старець відповів: «Пам’ятай, чадо, кому ти даєш обіцянку і чиїм ти воїном хочеш бути. Тут невидимо предстоять Ангели Божі і приймають твої обіцянки. Дивись: а якщо батько твій, прийшовши сюди, насильно візьме тебе — адже ми допомогти тобі в цьому не в силах, — і ти опинишся брехуном і відступником від Бога!» Але Варлаам сказав: «Якщо і мучити мене стане батько мій, не вернуся до світського життя і тільки прошу тебе, отче, пострижи мене». Після цього, за розпорядженням преподобного Антонія, блаженний Никон постриг Варлаама в ченці і зодягнув його в чернечу одіж.
Ця переказана в Патерику Києво-Печерському подія відбулася в 1055 р. Преподобний Варлаам став першим ігуменом Києво-Печерського монастиря. Прийнявши керівництво, він ще більше відзначився чернечими подвигами. Поступово братія зростала. Коли ж її кількість сягла 20, то преподобний Варлаам зауважив, що печерна церква занадто мала і не вміщає всіх ченців. У 1058 р., попросивши благословення преподобного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев’яну церкву в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці. Відтоді місце поселення святих подвижників стало видимим для всіх. Блаженний Варлаам недовго пробув ігуменом печерної братії. З волі великого князя Ізяслава Ярославича його перевели «в монастир святого мученика Димитрія і в ньому поставлений був ігуменом».
Монастир св. Димитрія було засновано великим князем Ізяславом на честь його Ангела, великомученика Димитрія. Тут преподобний Варлаам продовжував з тією ж ревністю і святістю боговгодно пасти довірене йому нове стадо Христове. Він намагався запровадити в новій обителі дух і правила преподобних отців Печерських. Бог благословив труди преподобного ігумена, і нова обитель стала відома чеснотами і подвигами її ченців. Двічі преподобний Варлаам здійснював паломництво до святих місць Єрусалима і Константинополя, як для користі своєї душі, так і для блага Церкви бажаючи краще ознайомитися з життям ченців Східної Церкви і вивчити церковний чин богослужіння. Повертаючись із другої подорожі, він занедужав і помер у Володимирському Святогірському (Зимненському) монастирі на Волині. Перед смертю Варлаам побажав бути похованим у Печерській обителі, якій заповів усі ікони й церковні обладунки, що набув у Царгороді. Його поховали в Печерській обителі в Ближніх печерах.
Портрет (уявний) Варлаама Печерського.
