Павлова (Гортинська) Марія

XX ст. → Україна, Росія → Наука і техніка

Павлова Марія Василівна (дівоче прізв. − Гортинська; 15.06.1854, м. Козелець Чернігівської губ., тепер смт Чернігівської обл. − 23.12.1938, м. Москва, тепер РФ) − учений-палеонтолог, академік ВУАН (з 1921).

Народилася в сім’ї земського лікаря. У 1870 р. закінчила Київський інститут шляхетних дівчат, у 1884 р. − Сорбоннський університет у Парижі (Франція). З 1886 р. працювала в палеонтологічному відділі Геологічного музею Московського університету; з 1908 р. читала лекції з палеонтології в Університеті ім. А. Шанявського. З 1916 р. — доктор зоології, у 1919—1930 рр. — професор, завідувач кафедри палеонтології Московського університету. З 1921 р. — академік ВУАН; з 1925 р. — член-кореспондент, з 1930 р. — почесний член Академії наук СРСР. Почесний член Всесоюзного палеонтологічного товариства (з 1930).

Працювала над вивченням історії копитних тварин (коней, носорогів, парнокопитних, хоботних); описала численні рештки вимерлих ссавців, зібрані на території СРСР.

Наукові праці: «Етюди з палеонтологічної історії копитних» (1887—1907), «Причини вимирання тварин у минулі геологічні епохи» (1924), «Палеонтологія» (ч. 1—2, 1927—1929) та ін.

ДЖЕРЕЛА: Биологи. Биографический справочник. К., Наукова думка, 1984.