Болтенко Михайло Федорович (1888—1959) — першовідкривач пізньотрипільської Усатівської культури, археолог, музейний діяч, краєзнавець.
Народився поблизу м-ка Осовець Гродненської губ. (нині Республіка Польща) в сім’ї військового топографа. Навчався в гімназіях міст Іркутська, Омська, Варшави, у 1904—1907 рр. — у 2-й Одеській гімназії. У 1907—1912 рр. — студент історико-філологічного факультету Новоросійського університету в м. Одесі. По закінченні викладав класичні мови в одеських гімназіях. Брав участь в археологічних розкопках на острові Березані (під керівництвом Е. Штерна). 1913 р. обраний дійсним членом Одеського товариства історії і старожитностей. У 1917—1919 рр. — активний діяч партії кадетів. У 1920-х рр. викладав історію та мови в трудових школах м. Одеси. Один з фундаторів і викладач (1921—1926 рр.) Одеського археологічного інституту. 1926 р. обраний дійсним членом Трипільської комісії Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАК), 1927 р. — дійсним членом Німецького археологічного інституту. Водночас працював в Одеському історико-археологічному музеї (з 1921 р. — хранитель фондів) та Одеській комісії краєзнавства при ВУАН (з 1923 р. — секретар, з 1925 р. — заступник голови). 1932 р. звільнений з роботи в музеї; працював завідувачем сектору рабовласницького суспільства Інституту історії культури України ім. Д. Багалія в Харкові. 1934 р. заарештований; відбував ув’язнення в таборах на Далекому Cході. 1939 р. звільнений за станом здоров’я, повернувся до м. Одеси; учений секретар Одеського історико-археологічного музею та викладач Одеського державного університету. Під час 2-ї світової війни евакуйований до м. Куйбишева, пізніше — до м. Байрам-Алі (Туркменистан). 1944 р. повернувся в Україну, отримав звання доцента Одеського університету. Організував численні археологічні розкопки (1921 р. — в с. Усатовому, де відкрив пізньотрипільську Усатівську культуру, досліджуючи її в подальшому у 1929—1940, 1946—1948 рр. ; 1924—1925 і 1946—1948 рр. — на острові Березані; 1931—1932 рр. — в околицях Ольвії). Помер у м. Одесі.
Вивчав античну археологію, епіграфіку, етнографію. Наукові праці: «До питання про час виникнення та назву давнішої йонійської оселі над Борисфеном» (1930); «Розкопки на о. Березані в 1946 р.» (1949); «Епіграфічні замітки: Проксенія херсонеського громадянина, знайдена в Томі» (1959) та ін.
