Після загибелі короля Норвегії Інге І зусиллями впливового батька Ерлінга Кривого було оголошено новим королем Магнуса V.
Ерлінгу Скакке вдалось зміцнити владу свого сина Магнуса V, а сам отримав титул ярла. В подальшому король спирався на підтримку знаті та вищого кліру. Для цього були налагоджені стосунки з єпископатом, затверджено закон, згідно з яким королем міг стати тільки народжений у законному шлюбі. Сам Магнус V став першим королем, який пройшов обряд коронації.
У 1166 році було укладено договір з Вальдемаром I (двоюрідним дядьком Магнуса V), королем Данії. Для цього ярл Ерлінг Кривий відправився до данського королівства. В цей час у Норвегії повстав Олаф, онук Енйстейна I (нащадок короля Магнуса ІІІ). Його підтримали знать з роду Агнхаттів. Боротьба тривала до 1168 року, навіть після повернення Ерлінга Кривого. В цьому році суперники Магнуса V були розбиті при Стангері біля Осло. Сам претендент Олаф втік до Данії.
До 1174 р. тривало мирне правління Магнуса V, але політична група з селян, бідної шляхти, дрібного кліра, повстали проти королівської влади, висунувши претендентом Ейнстейна ІІІ, сина Ейнстейна (нащадок короля Мануса ІІІ), короля Норвегії. Нова війна тривала до 1177 року, коли війська на чолі з ярклом Ерлінгом розбили армію Ейнстейна III у битві при Ре.
Але боротьба за норвезький трон продовжилась, оскільки постав новий претендент — Сверрір Сігурдсон, який у 1179 році при Калвскіннеті (біля Тронхейму) розбив Ерлінга Кривого. Магнусу V до 1184 року продовжив війну, коли 15 червня у вирішальній битві при Фімрейті Магнус V був розбитий та загинув.
