ГІЛЯРОВ Меркурій Сергійович (22. 02. 1912, м. Київ, — 2. 03. 1985, м. Москва, РФ) — біолог-еволюціоніст, зоолог.
Народився в сім’ї мистецтвознавця С. Гілярова. У 1933 р. закінчив біологічний факультет Київського державного університету, після чого працював у сільськогосподарських установах УСРР. З 1936 р. жив і працював у Москві; у 1938—1944 рр. — керівник відділу захисту рослин Всесоюзного інституту каучуконосів; з 1944 р. — старший науковий співробітник, з 1955 р. — завідувач лабораторії ґрунтової зоології Інституту еволюційної морфології та екології ім. О. Сєвєрцова АН СРСР; водночас (1949—1978) — професор Московського педагогічного інституту. З 1947 р. — доктор біологічних наук; з 1966 р. — член-кореспондент, з 1974 р. — академік АН СРСР. У 1951—1975 рр. — член експертної комісії з біології. З 1940 р. — член, у 1956—1985 рр. — керівник секції біології ґрунтів, з 1977 р. — почесний член Всесоюзного товариства ґрунтознавців. З 1946 р. — член, з 1967 р. — віце-президент, з 1973 р. — президент Всесоюзного ентомологічного товариства. З 1959 р. — голова Національного комітету радянських біологів; з 1960 р. — віце-президент Міжнародної академії зоології (м. Агра, Республіка Індія); з 1975 р. — голова Наукової ради з питань біогеоценології та охорони природи АН СРСР; з 1976 р. — академік-секретар відділення загальної біології АН СРСР; з 1977 р. — завідувач кафедри зоології та порівняльної анатомії безхребетних Московського державного університету ім. М. Ломоносова. Лауреат Сталінської премії (1951), Державної премії СРСР (1967 і 1980), відзначений численними урядовими нагородами. Помер у Москві, похований на Новодівичому кладовищі.
Наукові праці: «Короткий посібник з боротьби з найголовнішими шкідниками кок-сагизу» (1943), «Особливості ґрунту як життєвого середовища та його значення в еволюції комах» (1949), «Визначник личинок комах, що живуть у ґрунті» (1964, у співавт.), «Зоологічний метод динаміки ґрунтів» (1965), «Закономірності пристосування членистоногих до життя на суші» (1970) та числ. ін.
