Василій ІІІ Iванович (25.03.1479—03.12.1533) — великий князь московський (1505—1533), син великого князя московського Івана III Васильовича та його дружини Софії Палеолог. Нащадок Мономаха (з роду Мономаховичів, Юрійовичів).
Як правитель Великого князівства Московського Василій III продовжував політику свого батька, прагнучи до «зібрання» всіх російських земель і посилення влади великого князя. Спирався на дворянство, оточив себе довіреними людьми з числа дяків (Ф. Мишурин, М. Путятин, Є. Циплятьєв), хоча в його уряді були й бояри (М. Захар’їн, М. Тучков-Морозов). У церковній політиці спочатку підтримував релігійно-політичну течію «нестяжателів», але з 20-х рр. ХVI ст. віддав перевагу послідовникам Йосифа Волоцького — «йосифлянам». Був жорстоким правителем, придушував найменші прояви опозиційності: відправив у заслання митрополита Варлаама, засудив Максима Грека та російського церковного діяча Вассіана Патрікеєва, наказав стратити дипломата I. Берсеня-Беклемішева. Однак у боротьбі з боярством виявляв обережність і тяжів до компромісів. За панування Василія III Московська держава територіально зросла і зміцніла. Було встановлено дипломатичні стосунки з Францією та Iндією. Василій III активізував зносини з Австрійською імперією; провадив війни проти удільних князів (приєднав до своїх володінь міста Псков і Рязань, тепер ─ обидва в РФ, та ін.), Казанського і Кримського ханства. Він не зупинився після «зібрання» практично всіх російських земель і заявив про свої претензії на землі колишньої Київської Русі, в першу чергу Київ, Полоцьк і Вітебськ (обидва останні тепер ─ Республіка Білорусь).
Скориставшись із виступу частини українських і білоруських феодалів на чолі з князем М. Глинським проти Великого князівства Литовського, розпочав війну проти Польсько-Литовської держави. У 1514 р. узяв Смоленськ (тепер ─ місто в РФ), але того самого року (8 вересня) російські війська зазнали ніщивної поразки під Оршею (тепер ─ Республіка Білорусь) від українсько-білорусько-литовської армії, керованої князем К. Острозьким. Перемир’я було укладено у 1522 р.
На схилі літ Василій III розлучився з безплідною царицею Соломонією (з роду Сабурових) і одружився з племінницею українського князя-емігранта М. Глинського — Оленою Глинською (померла 1538). Від цього шлюбу народився спадкоємець престолу — великий князь московський, майбутній «цар всея Русі» Іван IV Васильович Грозний.
ПОСИЛАННЯ: Зимин А. А. Россия на рубеже XV — XVI столетий. М., 1982; Граля И. Иван Михайлов Висковатый. М., 1994; Енциклопедія історія України. К., Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 444.
