Богдан Ружинський

XVI ст.УкраїнаКозацька доба

Ружинський Богдан Михайлович (р. н. невід., м. Ружин Волинського воєводства — 1576) — козацький політичний і військовий діяч, князь, гетьман реєстрового козацького війська.

Походив з давнього українсько-польського роду Ружинських. Папроцький називає його популярним козацьким вождем, який був відомий низовим козакам під простим прізвиськом Богданко.

Гетьманом був обраний у 1575 р., після загибелі гетьмана І. Свирговського. Цього ж року зорганізував захисний вдалий похід проти татар, які вирушили на Поділля… Після цієї успішної операції Богданко послав до нового короля Польщі Стефана Баторія прохання, щоб той узаконив існування Війська Запорозького як законного війська Речі Посполитої та його права. Стефан Баторій визнав козацьку силу, бо розумів, що запорозьке військо — міцний щит для кордонів Польщі. Тому 20 серпня 1576 р. видав Універсал, яким ствердив за Військом Запорозьким усі володіння, які козаки відвоювали у татар. Чутки про нового козацького командира дійшли до Москви. Московський цар Іван IV Грозний у 1575 р. послав на Січ царську грамоту, в якій пропонував козакам московську службу та багаті подарунки. Цар попросив виступити проти татар, які напали на Московщину і вчинили страшні пожежі, захопили 35 тис. бранців. Козаки погодилися.

Богдан Ружинський зорганізував похід на Крим, де завдав поразки турецько-татарському війську, здобув Євпаторію (Козлов) та кілька інших міст, опісля дійшов до Перекопу, а згодом взяв Кафу, а Бахчисарай і Козлов відкупились. У 1576 р. за наказом Стефана Баторія вирушив у похід проти Османської імперії, пройшов Анатолію, вийшов до Синопа і Трапезунда, де рушив до Стамбула, після, переправившись на інший берег Константинопольської протоки, увійшов до Молдови та розгромив м. Кілію. Після походу Богдан збудував нову гетьманську резиденцію у м. Батурині.

Серед заслуг Б. Ружинського перед козацтвом — створення Корсунського, Черкаського, Чигиринського, Миргородського та Умансько-Полтавського козацьких реєстрових полків, які, по суті, стали основою регулярного українського війська.

Загинув під час облоги турецької фортеці Аслам у пониззі Дніпра, яка закривала запорожцям вхід у Чорне море.