Андраш І

XI ст. → Угорщина → Княжа доба → Королі і королеви

Андраш (Ендре) І (бл. 1013—1060) — король Угорщини (1046−1060) з династії Арпадів, син угорського короля Вазула, брат наступного угорського короля Бели І.

Щодо походження Андраша серед науковців немає єдиної думки: так угорські дослідники вважають його сином претендента на угорський престол Василя (Вазула) Угорського, але його дружина, за їхними припущеннями, невідома. Натомість дослідник Л. Войтович вважає, що дружиною Вазула була київська князівна Премислава Володимирівна і, відповідно, вона й є матір’ю Андраша.

Через боротьбу свого батька за угорську корону Андраш змушений був з братом Белою І тікати до Чехії, а згодом до Польщі. Але через переслідування з боку нового угорського короля Петра Орсеоло змушені були перебратися до Київської Русі, де їм надав захист великий князь київський Ярослав Мудрий. Під час перебування у Києві у 1046 р. Андраш одружився з дочкою Ярослава Мудрого Анастасією-Аґмундою.

Скориставшись народним повстанням, Андраш за підтримки тестя повертається на батьківщину і захоплює угорський престол. Протягом 1046—1052 рр. новому королю вдається успішно боротися проти Священної Римської імперії, яка намагалась поставити свого короля; у 1052 р. врешті був підписаний мирний договір, за яким Священна Римська імперія визнавала Андраша І угорським королем.

Окрім того Андраш І для збереження миру всередині країни оголосив свого брата Белу наступним королем, однак ситуація різко загострилась після народження у 1057 р. сина Андраша І та Анастасії-Аґмунди Ярославни — Соломона (Шаламона) і проголошення його наступником престолу. У 1060 р. Бела піднімає заколот проти брата, в результаті якого Андраша І було вбито¸ а Бела І стає наступним королем Угорщини.

За правління Андраша І вихідці з Київської Русі посідали високі державні посади в Угорському королівстві. По воцарінні Бели І (1060−1063) вдова його брата Анастасія-Аґмунда перебувала разом із дітьми у вигнанні − спочатку у Польщі, потім у Німеччині (у Баварії). У 1063 р. повернулася в Угорщину та стала регентшею при юному Шаламонові. Наступного року знову розділила із сином вигнання. За переказами, померла у монастирі Адмунт (Аґмунд) в Австрії.