Андрій Юрійович (м., р. н. невід. — бл. 1323) — галицько-волинський князь.
Син князя Юрія Львовича. Після смерті свого батька правив Галицько-Волинським князівством разом зі своїм молодшим братом Левом Юрійовичем. Налагодивши тісні союзницькі зв’язки з польським королем Владиславом I Локетеком і Тевтонським орденом, намагався послабити залежність князівства від Золотої Орди. Сприяв торгівлі між галицькими і польськими купцями. Успішно боровся проти монголо-татар, захищаючи західнослов’янські землі від їхніх набігів, і проти Литви: так, у листі Владислава Локетека до Папи Римського Іоанна ХХІІ брати Юрійовичі згадуються як «непереможний щит проти жорстокого татарського народу». Збереглася грамота Андрія Юрійовича з печаткою, де він титулував себе «королем Галіції і Лодомерії». Загинув одночасно з Левом Юрійовичем (бл. 1323), на думку деяких істориків — у боротьбі з монголо-татарами, інших — з литовцями, захищаючи від них Підляшшя. Після смерті Андрія Юрійовича пряма лінія нащадків Романа Мстиславича припинилася. На галицько-волинський престол було запрошено сина сестри братів Юрійовичів (Марії), мазовецького князя Болеслава Тройденовича, який прийняв ім’я Юрій-Болеслав.
Портрет (уявний) Андрія Юрійовича.
