Між 1038—1046 рр. видана заміж за угорського короля Андраша (Андрія) І. У мадярській історії відома під ім’ям Агмунди. Мала двох синів: Шаламона (Соломона; бл. 1052—1087) — короля Угорщини у 1063—1074 рр., і Давида, а також дочку Аделаїду (Адельгейду), дружину чеського князя Вратислава.
Впливала на політику чоловіка у питаннях збереження незалежності Угорщини від Священної Римської імперії.
У 1060—1063 рр. — по смерті чоловіка й воцаріння його брата Бели І перебувала у вигнанні ― спочатку у Польщі, потім у Німеччині (у Баварії) разом із дітьми. У 1063 р. повернулася в Угорщину та стала регентшею при юному Шаламоні. У 1074 р. знову розділила із сином вигнання. За свідченням німецьких джерел, у вдячність за підтримку її сина на престолі правителем Баварії Оттоном Нортхаймським, вона подарувала йому угорську королівську реліквію — меч Атілли, що буцімто належав самому ватажкові гунів.
Засновниця християнських православних монастирів на землях Угорщини. Ймовірно, багато ченців прибуло сюди разом з Анастасією з Русі. За переказом, померла у монастирі Адмунт (Агмунд) в Австрії.
На прибалатонській вершині гори, біля Тиханьської абатської церкви сьогодні споруджено пам’ятник королю Андрашу та його дружині. На ньому напис: «Король Андраш І та королева Анастасія ― українська княгиня».
Портрет (уявний) Анастасії-Агмунди Ярославни. Худ. Ю. Смольський. Полотно, олія. 90 х 70. 2008 р.
