Народився в сім’ї поміщика (родом із Золотоніського пов. на Полтавщині, тепер Черкаська обл.). Рід Гулаків бере початок від Генерального обозного Війська Запорозького часів урядування гетьмана Петра Дорошенка. Початкову освіту, певно, одержав удома. У 1835 р. його віддали в один із приватних пансіонів, де дітей готували до вступу в університет. У 1938 р. Микола Гулак вступає на юридичний факультет Дерптського (тепер Тартуського) університету, який закінчує у 1844 р. Цього ж року він подає до Вченої ради університету дисертацію «Спроба опису чужого права за французьким, пруським, австрійським і російським законодавством» і здобуває науковий ступінь кандидата прав.
У 1845 р. Микола Гулак переїхав до Києва, де працював перекладачем уКиївській археографічній комісії та чиновником при канцелярії київського, подільського і волинського гене
Т. Шевченко та інші діячі українського
Після закінчення строку заслан ня займався педагогічною й науковою роботою вОдесі, Керчі, Ставрополі (нині місто в РФ), Кутаїсі й Тифлісі (нині м. Тбілісі; обидва в Грузії). Автор багатьох праць з історії, філософії, математики, філології, юриспруденції та інших наук. Зокрема, він написав дев’ять навчальних програм для Рішельєвського ліцею (згодом Новоросійського університету) в Одесі з аналітичної геометрії, вищої алгебри, диференційного та інтегрального числення, теорії ймовірності тощо. Пере кладав грузинську, іранську, англійську художню класику.
ПОСИЛАННЯ: Енциклопедія історії України. — Т. 2, К.: Наукова думка, 2004. — С. 248; Видатні постаті України. К., 2007. — С. 414—415; Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. — Т. 2. — К.: Рада, 2006. — С. 61—66; Стороженко П.
Стаття:
Файли:
