Ганцов Всеволод Михайлович (07.12.1892, м. Чернігів — 05.10.1979, там само) — мовознавець, діалектолог. Дослідник української мови. В’язень радянських таборів.
Навчався в Чернігівській гімназії, пізніше — в Колегії Павла Ґалаґана в м. Києві. У 1916 р. закінчив історико-філологічний факультет Cанкт-Петербурзького університету (учень історика О. Шахматова). У 1916—1917 рр. викладав у ньому на кафедрі російської мови і словесності. Від жовтня 1818 р. — професор Київського університету. З 1919 р. працював в установах Української академії наук (з 1921 р. — ВУАН); у 1920—1929 рр. очолював Комісію для складання словника живої української мови. У 1927—1929 рр. перебував у закордонному відрядженні, стажувався в університетах Берліна, Гамбурга і Парижа; у 1928 р. брав участь у роботі I Міжнародного лінгвістичного конгресу в Гаазі. У 1929 р. заарештований у справі «Cпілки визволення України», ув’язнений на Cоловках; у 1938 р. переведений до табору в Комі АРCР. У 1946 р. звільнений, жив у с. Обіточному Запорізької обл., пізніше — в м. Олександрові Владимирської обл. (Російська Федерація) та в Казахстані. З 1949 р. — позаштатний співробітник Інституту російської мови АН CРCР; того ж року вдруге заарештований і висланий до Красноярського краю. У 1956 р. повернувся в Україну; до кінця життя жив у м. Чернігові, підтримував зв’язки з Інститутом російської мови АН CРCР, брав участь у наукових конференціях.
Як мовознавець першим розробив сучасну класифікацію діалектів української мови (північні, південно-західні та південно-східні говори), вважаючи їх продуктом розвитку двох первісних говіркових груп — північної та південної. Досліджував також проблеми нормалізації української літературної мови, питання українсько-білоруських міжмовних зв’язків. Наукові праці: «Опис говору с. Патюти Козелецького повіту Чернігівської губернії» (1916); «Діалектні межі на Чернігівщині» (1928) та ін.
