Меїр Голда (справжнє прізвище — Мабович; 03.05.1898, м. Київ — 08.12.1978, м. Єрусалим, Ізраїль) — одна із засновників держави Ізраїль, 5-й прем’єр-міністр Ізраїлю, партійний, державний діяч, дипломат.
Народилась в родині Мокше-Іцхока і Блюми Мабович. У 1906 р. разом із сім’єю емігрувала до Мілцокі (США), де закінчила педагогічний коледж. Викладала у загальноосвітніх школах. У 1915 р. вступила до організації робітників-сіоністів «Поалей Ціон» і в 1921 р. емігрувала до Палестини разом з чоловіком Морисом Мейєрсоном (помер 1951 р.). У 1956 р. обрала собі давньоєврейське прізвище Меїр («палати яскраво»).
З 1924 р. жила в Тель-Авіві. У 1928 р. була обрана до жіночої робітничої ради профспілок Гістадрут. У 1934 р. стала секретарем виконкому цієї організації, у 1946 — президентом політичного бюро Єврейської агенції. Після прийняття Генеральною Асамблеєю ООН рішення про створення у Палестині єврейської та арабської держав виїхала до США, де сприяла підтримці майбутнього Ізраїлю з боку американського єврейства. Напередодні війни за незалежність таємно прибула до Трансіорданії, зустрілася з королем Абдаллаханом і намагалась переконати його не переходити кордону єврейської держави. Вірогідно, це були перші в історії арабських країн переговори монарха з жінкою, та ще й іншого віросповідання (держава Ізраїль була проголошена 14 травня 1948 р.) Після 1948 р. була призначена посланником Ізраїлю в Москві. У 1949 р. була обрана депутатом ізраїльського парламенту (Кнесету), обіймала посади міністра праці (1949—1956), а з 1956 до 1966 pp. — міністра закордонних справ. У 1966 р. була обрана генеральним секретарем Мапай (Партія робітників Ізраїлю), а коли Мапай стала частиною Партії праці Ізраїлю — секретарем останньої. Після смерті Леві Ешкола у 1969 р. була висунута партійними фракціями на посаду прем’єр-міністра Ізраїлю.
Головною проблемою для нового прем’єра стали арабські території, окуповані під час шестиденної війни 1967 р. Праве крило партії на чолі з міністром оборони Моше Даяном наполягало на включенні цих територій до складу Ізраїлю. Помірковані сили, очолювані заступником прем’єр-міністра Ігалом Алоном, вважали можливим повернути Синай Єгипту, а Голанські висоти — Сирії. У 1973—1974 pp. суперечки про відповідальність за неготовність Ізраїлю до війни Судного дня, що розпочалась у 1973 р. під час свята Іом-Кшур, перетворились у вимоги щодо зміни керівництва. Голда Меїр залишила лідерство своєму наступнику Іцхаку Рабіну. Похована на горі Герцля.
У 1982 р. британські кіномитці зняли художній фільм «Жінка, яка називалась Голда». Г. Меїр — Автор мемуарів «Моє життя». У Нью-Йорку їй встановлено пам’ятник.
