Крестовський Всеволод Володимирович (23.02.1839, с. Мала Березанка, Таращанського пов. Київської губ., тепер Яготинського р-ну Київської обл., — 18 (30).01.1895, м. Варшава, Польща) — російський письменник, поет та літературний критик.
Народився в родині уланського офіцера. В десятирічному віці переїхав із батьками до Санкт-Петербурга. Навчався в 1-ій петербурзькій гімназії (1850—1857). Юний Всеволод Крестовський під впливом вчителя словесності, перекладача і письменника В. Водовозова почав писати вірші та займатися перекладами. Його поетичний дебют відбувся в 1857 р., коли в журналі «Общеохватный вестник» вийшли його перші переклади оди Горація й віршовані оповідання «Офіцерша» та «Листування двох повітових панянок». Згодом він постійно друкувався у різних популярних журналах: «Іскра» (1859, 1861 — оповідання «Скрізь і поруч» та вірші), «Час», «Світоч» і «Російське слово» (1861—1862 — численні вірші, повісті, оповідання та критичні статті).
Вищу освіту В. Крестовський здобував у 1857—1861 рр. на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, після закінчення якого, поряд із адвокатською практикою, продовжував і свою літературну діяльність як постійний дописувач публіцистичних рубрик журналів «Заноза» і «Оса» (1863) та автор фейлетонів (журнал «Модный магазин»; 1862—1864 рр.).
Пізніші свої оповідання (переважно про військовий побут) розміщував у журналах «Заря», «Русский мир», «Нива», «Кругозор», «Всемирная иллюстрация».
Протягом російсько-турецької війни редагував газету «Военно-лётный листок», постійно друкувався в газеті «Правительственный вестник»;
писав статті про Далекий Схід, Японію, Китай та Туркестан у журнал «Русский вестник». Друкувався також в «Историческом вестнике», писав передові статті в газету «Мир» (1885—1892).
Ще в 1862 р. у Санкт-Петербурзі вийшов у світ двотомник його юнацьких поезій, який так і називався «Стихи». Деякі вірші Крестовського стали широкопопулярними міськими романсами («Под душистою ветвью сирени», «Прости за вечную разлуку»), а балада «Ванька-ключник» — відомою народною піснею. Займався також перекладами віршованих творів Анакреона, Алкея, Горація, Сапфо, Ґете, Т. Шевченка. Автор лібрето опер М. Римського-Корсакова «Псковитянка» (за однойменною драмою
Л. Мея) і «Наташа, или Волжские разбойники» (на музику К. Вільбоа).
Найбільш значним прозовим твором Всеволода Крестовського вважається роман «Петербургские трущобы». Роман упродовж 3-х років публікувався в журналі «Отечественные записки» (1864—1866), а деякі глави з нього — також і в журналі «Эпоха» (1864). Окремим (4-томним) виданням роман вийшов у 1867 р. і витримав декілька перевидань.
Крім того, В. Крестовський є автором роману «Панургова череда», опублікованого спочатку в журналі «Русский вестник» (1869), а через рік виданого окремим виданням у Лейпцигу, та роману «Две силы», також опублікованого в журналі «Русский вестник» (1874). Ці два романи склали 4-томну дилогію «Хроника о новом смутном времени Державы Российской», видану в Санкт-Петербурзі в 1875 р. До останнього періоду літературної творчості В. Крестовського належать романи «Тьма египетская» (упродовж 1888 р. публікувався в журналі «Російський вісник», а через рік виданий окремо) і «Тамара бэн Давид», який у 1889—1890 рр. публікувався в «Русском вестнике» й невдовзі також вийшов окремим виданням (1890). Розпочатий письменником у 1891 р. роман «Торжество Ваала», уривки з якого публікувалися там само, залишився незавершеним.
В. Крестовський був всебічно обдарованою людиною: талановитим оповідачем, займався музикою та малюванням; став постійним учасником літературних гуртків, познайомився з Д. Писаревим, А. Григор’євим,
Ф. Достоєвським, М. Достоєвським та багатьма іншими письменниками. Брав участь у випуску різноманітних періодичних видань. У 1861 р. одружився з актрисою В. Гриньовою. В 1865—1866 рр. був учасником-літератором комісії з вивчення підземель Варшави. В 1867 р. подорожував по Волзі.
У 1868 році вступив унтер-офіцером в 14-й уланський Ямбурзький полк, розквартирований у Гродному. В 1873 р. випустив «Історію 14-го уланського Ямбурзького полку», в 1874 р. переведений у гвардію. В 1876 р., за побажанням імператора Олександра ІІ, склав «Історию лейб-гвардии Уланского Его Величества полка». Як кореспондент штабу діючої армії брав участь у російсько-турецькій війні (1877—1878). У 1880—1881 рр. виконував обов’язки секретаря при командувачеві Тихоокеанської ескадри. З 1882 р. — чиновник з особливих доручень при туркестанському генерал-губернаторові М. Черняєві. У 1884 р. був зарахований до міністерства внутрішніх справ. З 1892 р. та до кінця життя був редактором газети «Варшавский дневник». Помер у Варшаві, похований у Олександро-Невській лаврі; згодом перепохований на Літераторських містках Волкового гвинтаря Санкт-Петербурга.
За мотивами роману Всеволода Крестовського «Петербургские трущобы» був знятий популярний 60-серійний телевізійний серіал «Петербурзькі таємниці».
ПОСИЛАННЯ: Русские писатели. 1800—1917. Биографический словарь. Т. 3: К — М. Москва: Большая российская энциклопедия, 1994. С. 146—149.
