Гаджега Василь Миколайович (1863, с. Руська Поляна Тячівського пов. Марамороського комітату, тепер с. Руське Поле Тячівського р-ну Закарпатської обл., за ін. даними — с. Поляни, Румунія — 15.03.1938, м. Ужгород) — історик, греко-католицький священик, церковний діяч, педагог, редактор, перекладач, один із засновників товариства «Просвіта».
Народився в сім’ї священика. Навчався в гімназіях міст Ужгорода та Левочі (тепер Республіка Словаччина), пізніше в Ужгородській (1881—1883) та Будапештській (1883) духовних семінаріях, у Віденському університеті (1883—1887). Паралельно з навчанням служив парафіяльним священиком у с. Руська Поляна, пізніше — у м. Шатораль-Уйхей (тепер Угорська Республіка). З 1887 р. — професор богослов’я, директор середньошкільного інтернату в Ужгороді. У 1898—1903 рр. — редактор журналу «Наука». З 1907 р. — священик Цегольнянської церкви (Преображення Господнього) в Ужгороді, пізніше — канонік Мукачівської єпархії, секретар «Товариства святого Василія Великого», голова видавничого товариства «Унія», професор Ужгородської богословської семінарії. З 1919 р. — голова «Руського клубу», член президії товариства «Просвіта» в Ужгороді та редактор його «Наукового збірника». З 1930 р. — співредактор журналу «Підкарпатська Русь». Почесний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.
Наукові праці: «Додатки до історії русинів і руських церков у Марамороші» (1922), «Витяги з літопису Аноніма» (1923), «Додатки до історії русинів і руських церков в Ужанській жупі» (1924), «Іван Фогарашій» (1927), «Про переселення князя Федора Корятовича до Мадярщини» (1929), «Михайло Лучкай: життєпис і твори» (1929), «Додатки до історії русинів і руських церков в бувшій жупі Земплинській» (1931), «Деякі замітки до питання: Чи підкарпатські русини автохтони на Підкарпатській Русі?» (1931) та ін. Переклав уривки з угорської хроніки XII ст. «Gesta hungarorum» («Діяння угрів», 1910).
