Лукомський Степан Васильович (1701, м. Умань Черкаської обл. — бл. 1779, м. Прилуки Чернігівської обл.) — історик, перекладач, сотник яготинський та переволочанський, полковий обозний.
Степан Лукомський народився на Черкащині в козацькій сім’ї. В 1712—1722 навчався у Києво-Могилянській академії. Бажаючи продовжити науку, виїхав за кордон. З огляду на хворобу лишився в Польщі, але у 1726 р. повернувся до Києва і закінчив повний курс Києво-Могилянської академії, вчителював. У 1731 р. вступив на службу до Генеральної військової канцелярії, де у 1733 р. за указом гетьмана Д. Апостола його призначено старшим військовим канцеляристом. З 1735 до 1747 року Лукомський — сотник Прилуцької полкової сотні, брав участь у різних комісіях, найбільше у Кодифікаційній (1728—1743). З 1751 до кінця 1757 рр. обіймав посаду урядового сотника Яготинської сотні Переяславського полку, потім Переволочанської сотні Прилуцького полку. У 1763 р. вийшов у відставку полковником обозним й оселився в Прилуках. У Прилуках приступив до написання історичних праць та перекладів. У 1738 р. Лукомський переклав із польської мови «Діаріуш» Симона Окольського і склав оповідання про подальші події в Україні з 1639 — го до 1648 р., користуючись даними «Руського літопису достовірного». Друга робота Лукомського була підготовлена у 1770 р. на підставі записок польського історика Матвія Титловського, де висвітлюється битва під Цецорою (1620) і Хотинська війна (1621). У 1770 р. Лукомський закінчив свою третю працю, яку назвав «Собрание историческое из книг древнего писателя Александра Гвагнина и из старых верных русских летописей абшитованым полковым обозным Степаном Василевичем Лукомским сочиненное в городе Прилуки 1770 года». В історичних працях Лукомський порушував питання про тяглість історії України та історії існування українського народу з княжої доби до XVIII ст. включно. Впродовж 1751—1757 рр. Лукомський виконував грандіозну щодо розмірів працю — перекладав з латинського видання твори єврейського історика І ст. після Різдва Христового Іосифа Флавія, всіх його 20 книг «Древностей іудейських». Переклад першої книги майже не зберігся, тільки її закінчення. Крім того, в рукописі вміщено переклад двох книг «Про древність іудейську Апіона, граматика Александрійського, до Епафродита» — кінця перекладу бракує. Працював над цим перекладом у 1751—1763 рр. В описі книг архімандрита Чернігівського Троїцького Іллінського монастиря Паїсія Яновського (1781) згадані два рукописні переклади Лукомського, закінчені у 1763 р. Перекладав він російською мовою, яку іноді називав «російським нарєчієм», очевидно, з польського видання, популярний в Європі в XIV — XVII ст. лицарський роман «Історія про імператора римського Оттона Першого» з доданою наприкінці «Історією правдивою про графиню Алтдорську, котра одним породженням дванадцять синів породила», а також з польської мови — «Короткий християнський про четверочасну вічність розмисел» (1753). До 1761 р. належить переклад Лукомського «Історії про короля польського Іоана Собеського» з книги польського автора Якова Рубінковського, яка побачила світ у 1754 році.
Поховано Степана Лукомського у Прилуках.
