Народився в сім’ї шляхтича (краківського каштеляна). Служив при дворі польського короля Генріка Валуа (1573). Був звинувачений у вбивстві перемишльського каштеляна Андрія Ваповського, після чого втік до Трансільванії; ближчим часом виправданий новим королем Стефаном Баторієм. З 1581 р. перебував на Томаківській Січі, де козаки обрали його ватажком (гетьманом); виступив з планами походу на південні володіння Московського царства, які незабаром облишив. У 1583 р. (у союзі з Кримським ханством) ініціював похід на Молдовське князівство, сподіваючись зайняти там престол; водночас, бажаючи зберегти приязні відносини з Туреччиною, закликав козаків у похід на Персію, що викликало протести в козацьких масах. Після провалу молдовського походу в 1584 р. (невдалі бойові дії, голод у війську) був захоплений у полон і страчений у Кракові за наказом Стефана Баторія.
