Данило Апостол

XVIII ст. → Україна → Козацька доба

Апостол Данило Павлович (14.12.1654, м-ко Великі Сорочинці, нині село Полтавської обл. — 29.01.1734, там само) — військовий і державний діяч, гетьман Лівобережної України.

Данило Апостол походив з відомого козацькостаршинського роду Апостолів, який майже 80 років (з 1659 по 1736) очолював полковницький уряд у Миргородському полку і мав молдовське боярське походження. У 1682 р. обраний миргородським полковником, у 1687 р. звільнений з посади гетьманом Іваном Мазепою як прибічник скинутого гетьмана Івана Самойловича. У 1693 р. знову обраний полковником (до 1727). Як талановитий військовий діяч відзначився під час Азовсько-Дніпровських походів; у 1696 р. разом з гадяцьким полковником Боруховичем розбив на річці Ворскла війська кримського хана та гетьмана ханської України Петра Іваненка (Петрика). Здобував фортеці Кизи-Кермен і Очаків. У Північній війні 1700—1721 рр. відзначився в боях під Ерестофером (тепер Естонія; 1701) та в битві під Варшавою (1705). Данило Апостол був прихильником незалежницької політики гетьмана Івана Мазепи, одним із активних учасників опрацювання положень українсько-шведського союзу. 28 жовтня 1708 р. разом з українськими полками перейшов на бік шведської армії; проте в листопаді, проаналізувавши причини перших воєнних невдач шведських військ в Україні, перейшов на бік Петра I. За Апостолом було залишено уряд миргородського полковника та всі його маєтки. В 1711 р. брав участь у Прутському поході як наказний гетьман українського козацького війська.

У 1722 р. Данило Апостол на чолі козацьких частин (10 тисяч козаків) брав участь у складі російської армії у поході до Персії.

Став одним із найближчих соратників наказного гетьмана Павла Полуботка і разом із значною частиною генеральної старшини виступав проти обмеження державних прав України Малоросійською колегією. Був ініціатором вироблення Коломацьких петицій (1723). Опозиційна діяльність української старшини щодо російської політики в Україні призвела до арешту наприкінці 1723 р. за наказом Петра I Павла Полуботка, Якова Лизогуба, В. Жураховського, Холодковського та цілої низки інших старшин і ув’язнення їх у Петропавловській фортеці.

Пiсля смерті Петра I у сiчнi 1725 р. Данила Апостола було звільнено. Влітку 1727 р. уряд Петра II, зважаючи на напруженість російсько-турецькихвідносин і підготовку нової війни, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Цар ліквідував першу Малоросійську колегію і дозволив обрати нового гетьмана. 1 жовтня 1727 р. на генеральній раді у м. Глухові Апостола обрано гетьманом Лівобережної України. У 1728 р. новообраний гетьман їздив на коронацію Петра II, де подав петицію про відновлення державних прав України на основі Березневих статей 1654 р. У відповідь на гетьманську петицію російський уряд видав «Решительные пункты», які правили за своєрідну конституцію Гетьманщини, значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережної України.

Зважаючи на реальні обставини, Апостол зосередив увагу на адміністративних і соціально-економічних реформах, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини.

У 1729—1731 рр. було проведено «Генеральне слідство про маєтності». Під час проведення дослідження на основі документів і свідоцтв старших людей стало можливим визначити і повернути в державне користування рангові (державні) землі, які безпідставно були захоплені в приватне володіння.

Велику увагу приділив реорганізації фінансової системи України, вперше було встановлено точний бюджет державних видатків, які складали 144 тисячі карбованців.

Гетьман продовжував здійснювати судову реформу, розпочату Павлом Полуботком; у 1730 р. видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах.

Відстоювалися й інтереси української торгівлі. На початку 1728 р. Данило Апостол зібрав у Глухові представників купецтва і гостро поставив перед російським урядом питання про скасування заборони (ембарго) на експорт традиційних українських товарів — зерна, воску, шкіри, прядива тощо.

Незважаючи на опір московського уряду, Апостол відновив право гетьмана призначати Генеральну військову канцелярію та полковників.

Значно зменшив кількість російських офіцерів у гетьманській адміністрації. Їм заборонили купувати землі в Україні. Українські адміністративні органи отримали наказ про матеріальне сприяння тим з росiян, хто бажав виїхати з України.

Київ з-під влади генерал-губернатора перевели під юрисдикцію гетьмана. Під гетьманську владу повернули запорожців, які з 1708 р. були змушені жити на території Кримського ханства. Вони отримали також право на заснування в 1734 р. Нової Січі на річці Підпільній. Данило Павлович Апостол помер і похований у сотенному містечку Великі Сорочинці у зведеній на його кошти церкві Преображення Господнього.