Яків Аркавін

XV ст. → Україна → Медицина

Аркавін Яків Сергійович (19.09.1867, м. Харків — 14.03.1930, там само) — лікар-педіатр, основоположник неонатології в Україні, активний учасник створення закладів охорони материнства і дитинства.


У 1891 р. закінчив Харківський університет, був прийнятий до ординатури Госпітальної терапевтичної клініки м. Харків, де працював під керівництвом професора А. Кузнєцова. Удосконалював знання з педіатрії в Берліні, його роботою керували корифеї світової педіатрії — А. Багінський і Г. Фінкельштейн. У подальшому професор Я. Аркавін ніколи не переривав зв’язків з видатними представниками німецької, а також французької науки, неодноразово відвідував кращі європейські клініки, регулярно слідкував за іншомовною медичною літературою. Його бібліотека була кращою у Харкові.

Доктор медичних наук (1908), професор (1911). З 1908 р. — доцент Харківського університету; від 1910 р. — завідувач кафедри дитячих хвороб Жіночого медичного інституту в Харкові; у 1920—1930 рр. — завідувач дитячої клініки Харківського медичного інституту, що утворилася після об’єднання Жіночого медичного інституту з медичним факультетом Харківського університету. Під керівництвом Я. Аркавіна навколо дитячої клініки утворилася група молодих лікарів, що стали пізніше активними учасниками створення клініки «Охматдит».

Наукові праці лікаря-дослідника присвячені проблемам штучного годування дітей та методам боротьби з дитячою захворюваністю і смертністю, зумовленими неправильним харчуванням. Основоположник мікропедіатрії (неонатології) в Україні, засновник Харківського товариства дитячих лікарів, консультант Наркомздорову УСРР і Харківського НДІ охорони здоров’я дітей та підлітків, організації «Червоний Хрест». Редактор відділу педіатрії журналу «Врачебное дело».

Серед понад 20 опублікованих робіт Я. Аркавіна найвідоміші: «К вопросу о влиянии хлористого бария на организм животных (экспериментальное исследование) «; „К вопросу о бронхиальной астме у детей”; „О периодической рвоте у детей” (обидві — Харків, 1907); „Экскизитные случаи скарлатины”.

(Xарків, 1913). Термін «симптом Аркавіна» й досі використовується у вітчизняній медицині країн колишнього Радянського Союзу.

У некролозі, що був надрукований у журналі «Педіатрія» 14 березня 1930 р., сказано: «Я. С. Аркавін був прекрасним спеціалістом, співчутливим та уважним лікарем, з винятково ніжним і м’яким підходом до дітей, він зачаровував усіх, хто його знав, своєю делікатністю, оптимізмом, рідкісним умінням розвеселити як самого хворого, так і тих, хто його оточував, та вселяти в них бадьорість і віру в зцілення…»

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія сучасної України. Т. 1. С. 646. Київ, 2001; Журнал «Педиатрия». Главное управление научными учреждениями. Государственное издательство, г. Харьков, 1930.