Чикаленко Євген Харлампійович (1861—1929) — громадський і культурний діяч, видавець, меценат, теоретик сільського господарства.
Народився в с. Перешорах Ананьївського пов. Херсонської губ. (тепер Одеська обл.) в сім’ї урядовця-землевласника. Закінчив приватний пансіон в Одесі і Єлисаветградське реальне училище. З 1881 р. — студент природничого факультету Харківського університету. 1884 р. за участь у студентській організації «Драгоманівська громадка» (під керівництвом В. Мальованого) заарештований і засланий до с. Перешорів під нагляд поліції. З 1894 р. жив в Одесі; у 1897 р. — один із засновників Всеукраїнської організації. Фінансував видання «Російсько-українського словника» за редакцією М. Комарова (1893—1898 рр.), журналу «Киевская старина» тощо. Один із засновників ряду українських культурних установ у Львові («Академічного дому» для студентів-українців з Наддніпрянщини, Літературного фонду допомоги українським письменникам при Науковому товаристві ім. Т. Шевченка, Українських наукових курсів). 1900 р. переїхав до Києва, увійшов до складу київської Cтарої громади; фінансував видання газети РУП «Cелянин» (1903—1905 рр.). З 1904 р. — член Української демократичної партії, з 1905 р. — Української демократично-радикальної партії; у 1907 р. — один із засновників і член Ради Товариства українських поступовців (ТУП). Фінансував видання газет «Громадська думка» (1905—1906 рр.), «Рада» (1906—1914 рр.), творів українських письменників (C. Васильченка, В. Винниченка, М. Коцюбинського, А. Тесленка, І. Франка та ін.). Впродовж 1914—1917 рр. переховувався від поліції в Фінляндії, Петрограді, Москві. З березня 1917 р. — видавець газети «Нова рада»; з квітня 1918 р. — член Української Центральної Ради від Cоюзу українських автономістів-федералістів. Не поділяючи соціалістичного курсу керівництва Української Центральної Ради, залишив Київ і впродовж квітня-грудня 1917 р. жив у с. Перешорах. У січні 1919 р. виїхав до м. Cтаніславова (нині м. Івано-Франківськ); того ж року був інтернований поляками. З 1920 р. жив у м. Відні (Австрія), 1925 р. виїхав до Чехословаччини; обраний головою термінологічної комісії при Українській господарській академії в Подебрадах. Помер у м. Празі після тривалої хвороби.
Cтворив цикл популярних брошур «Розмови про сільське господарство» (1897), зокрема «Чорний пар та плодозміна», «Як впорядкувати хазяйство в полі» та ін. Залишив щоденник (1917—1919, вид. 1931) і спогади (1925—1926).
