Лехницький (Ляхницький) (чернече ім’я Касіян; 1734, м. Київ — 1784, там само) — професор, ректор Києво-Могилянської академії, архімандрит.
Касіян Лехницький — син причетника Єрофея Лехницького. З документів, датованих 1784 р., що збереглися в київських архівах, довідуємося, що батьківський дім Лехницького містився в Києві на Подолі, в парафії церкви Різдва Христового. На поч. 1750-х рр. Лехницький вступив до Києво-Могилянської академії, у 1762 р., закінчив її повний курс. Того ж року прийняв чернечий постриг у Київському Братському монастирі. Ще студентом викладав у Києво-Могилянській академії грецьку мову. 3 1762 р. — викладач класу аналогії, з 1763 р. — інфими, з 1764 р. — граматики. У 1765 р. за вимогою з Санкт-Петербурга наказом Київської консисторії Лехницького призначено намісником російської посольської церкви у Лондоні. Лехницький просив залишити його в Україні. Продовжив викладати у класі синтаксими Києво-Могилянської академії. У 1767/68 навчальному році читав риторику. З 1774 р. — префект Києво-Могилянської академії й професор філософії. У 1775 р. Лехницького обрано ректором Києво-Могилянської академії й професора богослов’ я, а також висвячено на архімандрита Братського монастиря.
Був найвідомішим вченим-богословом й знавцем грецької мови серед тих, які працювали у Києво-Могилянській академії в 1780-х рр. Склав для студентів широковідоме «Руководство о догматах веры» (К., 1779).
Працював над виправленням книги «Нравоучительные слова из Иоанна Златоуста».
За ректорства Лехницького у Києво-Могилянській академії сталися дві великі пожежі: У 1775 р. згоріла студентська бурса, а у 1780 р. у Трапезній церкві вогнем знищено частину академічної бібліотеки, згоріли також викладацькі келії. Лехницький займався відбудовою і поновленням втраченого. У 1781 р. виголосив «Изрядную Речь при встрече высочайших особ в Академии» кн. Павла Петровича з великою кн. Марією Федорівною, познайомив гостей з академічними визначними пам’ятками й подарував «Рукописные оды в тетрадях, обложенных парчою».
У жовтні 1782 р. Лехницького було викликано до Санкт-Петербурга «на чреду священнослуженія и проповеди». Влітку 1784 р., тяжко хворий, він повернувся до Києва, де й помер у Кудрявському кафедральному домі, що належав Київському Софійському монастирю. Після смерті Лехницького залишилося багато книг українською, грецькою, латинською, польською й російською мовами та особисте майно. Бібліотека Лехницького перейшла до КМА.
