Нудьга Григорій Антонович (1913—1994) — літературознавець, фольклорист.
Народився в с Артюхівці Роменського пов. Полтавської губ. (тепер Роменського р-ну Сумської обл.) в сім’ї козака-хлібороба. Навчався в Глинській семирічній трудовій школі; у 1931 р. закінчив Гадяцький педагогічний технікум. У 1931—1933 рр. працював учителем у с. Артюхівці. У 1933—1935 рр. — студент філологічного факультету Харківського університету, у 1935—1938 рр. — Київського університету; водночас (у 1935—1937 рр.) — молодший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР. У 1938—1941 рр. — викладач Полтавського педагогічного інституту. У 1941 р. мобілізований і відправлений на фронт; того ж року під м. Харковом потрапив до німецького полону, звідки втік. У 1944 р. мобілізований вдруге, проте невдовзі відкликаний на наукову роботу у Львівському відділенні Інституту літератури АН УРСР. У 1945 р. заарештований за «антирадянську агітацію» і засуджений до 10 років позбавлення волі; ув’язнення відбував у системі таборів «Дальстрой» біля м. Верхоянська (Російська Федерація). У 1951 р. звільнений; впродовж 1951—1955 рр. працював не за фахом (обліковцем на швейній фабриці). З 1955 р. жив у Львові, працював у редакції журналу «Жовтень». З 1956 р. — кандидат філологічних наук; з 1957 р. — молодший науковий співробітник Інституту суспільних наук АН УРСР у м. Львові. З 1973 р. — на пенсії. Помер і похований у м. Львові.
Досліджував переважно взаємозв’язки між українським пісенним фольклором і українською літературою (давньою та новою). Наукові праці: «Пісні літературного походження в українському фольклорі», «Панас Мирний у Полтаві» (обидві — 1940); «Українська пісня за кордоном» (1958); «Бурлеск і травестія в українській поезії першої половини XIX ст.» (1959); «Українська пісня серед народів світу», «Два поети-романтики (В. Забіла і М. Петренко) „(обидві — 1960); „Заповіт“ Т. Г. Шевченка“ (1962); „Листування запорожців з турецьким султаном“ (1963); „Розвиток жанру балади в українській поезії“, „Семен Климовський та його пісня“ (обидві — 1964); „Хто автор першої української балади?“ (1966); „Балада про отруєння Гриця і легенда про Марусю Чурай“ (1967); „Українська дума і пісня в світі“ (1972, опубл. 1997); „Українська народна балада“ (1978); „Слово і пісня“ (1985); „Українська пісня в світі“ (1989); „На літературних шляхах“ (1990); „Республіка козаків“ (1991) та ін. Упорядник антологій і збірників „Пісні та романси українських поетів“ (кн. 1—3, 1956—1960); „Українські пародії“ (1963); „Баладні пісні“, „Українська народна сатира і гумор“, „Думи“, „Чумацькі пісні“ (усі — 1969).
