Всеволод Велике Гніздо

XIII ст. → Київська Русь → Княжа доба → Князі та князівни

Всеволод Юрійович (Всеволод-Димитрій Юрійович Велике Гніздо; 19.10.1154—14.04.1212) — князь остерський (1169 — бл. 1172), князь владимиро-суздальський (1176—1212), великий князь київський (18.02.1173—23.03.2273).


Молодший син великого князя київського Юрія Долгорукого від другого шлюбу з візантійською царівною. Перша дружина до 1175 р. — осетинська княжна Марія (п. 19 березня 1206); друга — дочка вітебського князя Василька Любов; третя (з 1211) — Софія (походження якої невідоме).

Коли у 1155 р. Юрій Долгорукий утвердився в Києві, Всеволод Юрійович разом із братом Михалком одержав Ростов (нині місто Ярославської обл., РФ) і Суздаль (нині місто Владимирської обл., РФ).

У 1161 р. Андрій Боголюбський вигнав чотирьох своїх братів (від другого шлюбу Юрія) з їхніх земель до Візантії — серед них був і Всеволод Юрійович. Разом із матір’ю певний час, можливо, жив у Палестині. У 1168 р. повернувся на Русь. Попередньо одержав від київського князя Ростислава Мстиславича (п. 1167) одну з волостей у Пороссі. Служив братові Глібу, що з 1169 р. недовго княжив у Києві; у 1170 р. ходив на половців.

У лютому 1173 р. старший брат Андрій Боголюбський посадив Всеволода Юрійовича на київський престол, однак через місяць його скинули смоленські Ростиславичі; трохи пізніше він разом з Андрієм ходив на них, але невдало. У листопаді 1173 р. знайшов притулок у Чернігові у Святослава Всеволодича. По смерті Андрія Боголюбського брав активну участь у боротьбі з братами за владимиро-суздальське княжіння. У 1175 р. Всеволод Юрійович вокняжився у м. Переславль-Залєський (нині місто Ярославської обл., РФ), а по смерті брата Михалка (19 червня 1176) вокняжився у м. Владимир-на-Клязьмі (нині м. Владимир, РФ).

За князювання Всеволода Юрійовича розпочалось економічне і політичне піднесення Владимиро-Суздальського князівства. Він провадив виважену й водночас активну зовнішню політику; у 1183, 1185 і 1205 рр. успішно воював з Волзькою Булгарією, розширивши свої володіння на схід і північний схід. Поступово перетворився на одного з найсильніших руських князів. У 1190 р. прийняв під опіку галицького князя Володимира Ярославича.

З Київського літопису 1195 р. відомо, що руські князі обрали Всеволода Юрійовича найстарішим (головним) князем у державі — то були часи колективного управління Давньоруською федеративною монархією. Свій політичний вплив він здійснював дипломатичними заходами і династичними шлюбами з південно-руськими князями. Всеволод Юрійович розбудував стольний град Владимир, фортифікував його. У роки його князювання у Владимирі склали літописний ізвод (відображений у Суздальському та Київському літописах). Прізвисько «Велике Гніздо» одержав тому, що мав велику родину (8 синів і 4 дочки). Намагався розсадити своїх синів на підвладній території, проте по смерті Всеволода його князівство розпалося.


Портрет (уявний) Всеволода Юрійовича Велике Гніздо. Худ. Ю. Штець. 2008 р. Колекція галереї "Українці в світі".