Милорадович Григорій Петрович (08.01.1756, с. Нові Боровичі тепер Щорського р-ну Чернігівської обл. — 19.05.1828, там само) — генеральний суддя, таврійський цивільний губернатор.
Георгій Милорадович народився в сім’ї останнього чернігівського полковника П. Милорадовича. Навчався в Києво-Могилянській академії, потім вдосконалював свої знання у Геттінгені (Німеччина). Повернувшись на батьківщину, служив надвірним радником та директором Української поштової служби (1791—1792). З 1792 р. Милорадович — колезький радник. 3 1799 р. обіймав посаду чернігівського генерального судді. 3 1801 р. — таємний радник. У 1802—1803 рр. — таврійський цивільний губернатор. Нагороджений орденом св. Анни 1-го ст. (1799) та орденом св. Володимира 2-го ст. (1802).
Милорадович належав до родини великих землевласників, яка володіла землями у Східній та Південній Україні. На 1824 р. йому належало: 3962 душі кріпаків у Городнянському, Чернігівському й Сосницькому повітах; 1524 душі в Лохвицькому, Гадяцькому, Пирятинському, Зіньківському, Миргородському повітах. У Золотоніському повіті — 1524 душі, у Катеринославському повіті — 293 душі, 39 душ у Херсонському повіті. Помер у своєму маєтку в с. Нові Боровичі. Поховано в Чернігівському Троїцькому Іллінському монастирі.
