Григорій Лапченко

XIX ст. → Україна, Росія → Образотворче мистецтво

Лапченко Григорій Гнатович (25.01.1801, с. Валява Черкаського пов. Київської губ., тепер Городищанського р-ну Черкаської обл. — 1876, за ін. даними — 1879, м. Дінебург Вітебської губ., тепер м. Даугавпілс, Латвійська Республіка) — художник.

Народився в сім’ї селянина-кріпака графа М. Воронцова. Навчався приватно в м-ку Корсунь (тепер м. Корсунь-Шевченківський) в іконописця С. Превлоцького, пізніше — в м. Білій Церкві в художника Я. Нікітіна; з 1822 р. — в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (майстерня А. Іванова), з 1842 р. − її академік.

У 1830 р., після закінчення Академії з золотою медаллю, виїхав до Італії для вдосконалення у мистецтві живопису (жив у містах Альбано та Римі). З 1834 р. почав поступово втрачати зір; разом із дружиною (італійкою В. Кальдоні) повернувся до Російської імперії; працював управителем в одному з маєтків своїх власників — графів Воронцових.

Похований у Санкт-Петербурзі.

Представник пізнього класицизму в українському та російському живописі. Працював у жанрі історичного живопису й портрета: «Киянин сповіщає Претича про наближення до Києва печенігів» (1829), «Ранок (Портрет Вітторії Кальдоні) «(1830-ті), „Купальниця” (1839), „Сусанна і старці” (1842), „Портрет історика І. Кайданова” (1840-ві) та ін.

ДЖЕРЕЛА: Митці України: Енциклопедичний довідник. К., Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992.