- Терешкевич Тимофій Іванович (чернече ім’я — Аполлоc; 21.02.1746, с. Говтва та Приліпка Козельщинського р-ну Полтавської обл. — 19.01.1817, м. Харків) — ігумен Архангельського Миколаївського монастиря, ректор Олонецької та Архангельської семінарій, єпископ Слобідсько-український і Харківський.
Походив із сім’ї козака Говтвянської сотні Івана Терешкевича. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (близько 1760—1777), один з найкращих її вихованців. Будучи студентом старших класів, отримав кондиції. Прагнув викладати. Неодноразово запрошувався до Московського університету, але «зрелыя его лета отвели от сего», як писав він пізніше в одному зі своїх листів. У 1780 р. поїхав до Санкт-Петербурга і подав прохання члену синоду Г. Петрову прийняти його до Олександро-Невської лаври, де того самого року прийняв чернечий постриг. У 1781—1785 рр. Терешкевич служив священиком на російському флоті у Середземному морі. У 1785 р. введений у сан ігумена Олександро-Ошевенського монастиря (в Карелії) і призначений до Олонецької семінарії (м. Олонець біля Ладозького озера, тепер Росія) префектом і вчителем риторики. З 1790 р. Терешкевич — архімандрит Архангельського Миколаївського монастиря й ректор Архангельської семінарії, викладач богослов’я та грецької мови, першоприсутній член Архангельської консисторії. В Архангельську прослужив до 1803 р. Через хворобу очей, які пошкодив ще під час служби на флоті, залишив викладацьку роботу. У 1803 р. Терешкевича переведено настоятелем до Курського Знаменського монастиря. Не раз виконував обов’язки ректора Бєлгородської семінарії, де мав чимало своїх пансіонерів із числа бідних студентів. У 1809 р. нагороджений орденом св. Анни II ступеня. Після смерті першого єпископа Слобідсько-українського і Харківського X. Сулими Терешкевича 19.06.1813 р. призначено його наступником, а 14.10.1813 р. хіротонізовано у Києві. Наступного літа змушений був жити й лікуватися в Харківському Курязькому монастирі. У Харкові Терешкевич звернув увагу на розвиток навчальних закладів, насамперед на Харківський колегіум. Добився від Комісії духовних училищ 30 тис. руб., на які було реставровано і розширено приміщення Колегіуму й відкрито нові церковно-парафіяльні школи. Займався благодійницькою діяльністю. При архієрейському домі постійно жило на його утриманні кілька бідних чи бездомних учнів, взятих ним із Курська. Тут же Терешкевич влаштував екзаменаторську школу для відстаючих учнів, які не лише поглиблювали свої знання, але й вдосконалювали хоровий спів. За своє життя Терешкевич зібрав чималу бібліотеку. Частину її (близько 300 примірників) пожертвував Харківському колегіуму. Відзначався винятковою добропорядністю і ввічливістю. Любив простоту та поміркованість у всьому, не приймав надмірної розкоші. Навіть будучи тяжкохворим і фізично слабким, продовжував ходити в церкву на всі служби. Похований 23.01.1817 р. в нижній церкві Харківського Покровського монастиря.
ПОСИЛАННЯ: Києво-Могилянська академія в іменах, XVII — XVIII cт.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 526; Аполлос Терешкевич… — Полтава ЕВ, 1881, № 21; Павловский И. Ф. Полтавцы… — Полтава, 1914.
НА ФОТО: Олександро-Ошевенський монастир (с. Ошевенське Каргопольського р-ну Архангельської обл., РФ)
