Аверченко Аркадій Тимофійович (27.03.1881, м. Севастополь — 12.03.1925, м. Прага, тепер Чеська Республіка) — прозаїк-гуморист, драматург і театральний критик, карикатурист.
Народився у родині крамаря. З 1900 р. майбутній письменник жив у Харкові, де в 1903 р. в журналі «Одуванчик» та газеті «Южный край» дебютував оповіданнями «Уменье жить» і «Как мне пришлось застраховать жизнь». У 1907 р. переїздить до Санкт-Петербурга і через деякий час стає активним співробітником, а потім і редактором знаменитого журналу «Сатирикон» (з 1913 р. — «Новий Сатирикон»). 1910 рік ознаменувався одночасним виходом трьох книг А. Аверченка («Веселые устрицы», «Рассказы (юмористические) «, „Зайчики на стене“), чим засвідчив появу в Росії видатного гумориста. Великим успіхом користувалися його оповідання, фейлетони та сатиричні мініатюри. В. Полонський пророче зауважив: „Їх автор стане російським Твеном“. Тепло відгукувалися про творчість А. Аверченка О. Купрін, Л. Андреєв, О. Толстой. Після виходу в 1912 р. книг „Круги по воде“, „Рассказы для выздоравливающих“ А. Аверченко був визнаний „королем сміху“. А далі почалася Лютнева революція 1917 р., яку він радо вітав, на відміну від більшовицького жовтневого заколоту. Два наступні роки провів у Криму, де редагував журнали, писав. У 1920 р. емігрував: Туреччина, Чехословаччина… Писав прозу, драми. У 1921 р. в Парижі опублікував збірку памфлетів „Дюжину ножей в спину революции“. Останньою книгою письменника стала „Шутка Мецената“, видана в Празі після смерті автора. Дослідники відзначають суттєвий вплив А. Аверченка на творчість визнаних майстрів російської прози М. Булгакова, М. Зощенка та ін.
Досвід письменника — сатирика й гумориста — частково використаний у творчості Остапа Вишні.
