Червонюк Євген Іванович (21.04.1924, смт Брусилів, тепер Коростишівського р-ну Житомирської обл. — 12.11.1982, м. Харків) — співак (бас), педагог. Народний артист СРСР (з 1967). Народний артист УССР (з 1958).
Народився в сім’ї інженера-будівельника. У дитинстві разом із батьками переїхав до Києва. З 1941 р. навчався в артилерійському училищі в м. Кутаїсі (тепер Республіка Грузія), звідки пішов добровольцем на фронт; брав участь у бойових діях на Північному Кавказі, у 1943 р., після тяжкого поранення, повернувся до Києва. У повоєнні роки навчався в Київському інженерно-будівельному інституті.
У 1950 р. закінчив Київську державну консерваторію (клас Д. Євтушенка та І. Паторжинського). З того ж року — соліст Київського, а у 1952—1977 рр. — Харківського театру опери і балету. З 1960 р. — викладач, з 1977 р. — професор кафедри сольного співу Харківського інституту мистецтв. Лауреат Міжнародного фестивалю молоді й студентів у Будапешті (1949), Міжнародного конкурсу вокалістів у Празі (1950), народний артист УРСР (1958), народний артист СРСР (1967). Відзначений урядовими нагородами. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 6—8-го скликань.
Виконавець провідних басових партій в операх українських (Карась — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського; Тарас, Виборний — «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка; Кривоніс — «Богдан Хмельницький» К. Данькевича), російських (Сусанін — «Іван Сусанін» М. Глинки; Мірошник — «Русалка» О. Даргомижського; Борис Годунов — «Борис Годунов» М. Мусоргського; Чуб — «Ніч перед Різдвом» М. Римського-Корсакова; Гремін, Кочубей, Рене — «Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Йоланта» П. Чайковського; Тарас — «Сім’я Тараса» Д. Кабалевського) і зарубіжних (Дон Базіліо — «Севільський цирульник» Дж. Россіні; король Філіпп — «Дон Карлос» Дж. Верді; Мефістофель — «Фауст» Ш. Ґуно) композиторів.
ДЖЕРЕЛА:
Митці України: Енциклопедичний довідник. К., «Українська енциклопедія» ім М. П. Бажана, 1992.
