Син угорського короля Гези II та дочки великого князя київського Мстислава Володимировича Великого Єфросинії. Виховувався в Константинополі. Користувався підтримкою візантійського імператора Мануїла I Комніна, запровадив в управлінні країною візантійські порядки і звичаї. У 1170 р. Бела ІІІ заручився з Агнесою Антіохійською. Після весілля молоді відправились паломниками до Єрусалима.
У 1172 р., після смерті короля Угорщини Іштвана ІІІ (Стефана), а невдовзі також і його сина, Бела став законним спадкоємцем престолу, оскільки доводився Іштвану (Стефану) рідним братом. У супроводі візантійського війська Бела ІІІ в’їжджає до Угорщини. Після звернення до Папи Римського Олександра ІІІ, Бела був коронований архієпископом Калочі 13 січня 1173 р. Приєднав до Угорщини Срем, Хорватію і Далмацію (1180). У 1188 р. Бела ІІІ, скориставшись конфліктом між галицьким князем Володимиром Ярославичем і боярами, захопив Галич і проголосив себе «королем Галичини». Залишив у Галичині намісником свого сина Андрія. У 1189 р. галицьке боярство об’єдналося з Володимиром і прогнало угорців.
Портрет (уявний) Бели ІІІ.
