Син угорського герцога Алмоша, брата короля Угорщини Коломана І Книжника, та дочки великого князя київського Святополка Ізяславича Передслави Святополківни. У 1115 р. жорстоко постраждав, через свого батька — королевича Алмоша, від дядька Коломана І Книжника, який наказав осліпити його та відправив до монастиря. Проте син Коломана король Іштван, не маючи своїх дітей, повернув Белу ІІ до столиці, наділивши його земельними володіннями у провінції Тольна (Угорщина), а згодом засватав за сербську принцесу Ілону та проголосив своїм наступником.
У 1131 р. Бела ІІ був коронований, і перше, що зробив король, — вчинив розправу над тими, хто брав участь у його осліпленні. У літописах говориться про 68 страчених осіб.
З початку свого правління Бела ІІ веде боротьбу зі своїм родичем Борисом (який заручився підтримкою польського герцога Болеслава ІІІ) за угорський престол. Після перемоги Бели ІІ 22 липня 1132 р. на р. Шайо, він остаточно закріпився на угорському престолі. Користуючись сліпотою короля, його дружина Ілона впливає на політику в державі. За сприяння королеви очільником королівської армії був призначений її брат Белош. Під проводом Белоша угорські війська знову приєднали до території королівства частину Далмації (1136) та Боснії (1137), герцогом якої став малолітній королівський син Ласло. У 1139 р.
