Народився в м. Коломиї. 1914 р. закінчив Віденський університет. Протягом 1920—1922 рр. викладав у гімназії в м. Чорткові, протягом 1922—1930 рр. — в м. Яворові. 1930 р. був звільнений з посади з політичних причин, після чого перейшов до журналістської роботи. Працював у редакціях газети «Новий час» (1930—1939 рр.) та у видавництві «Українська преса» у м. Львові. Був одним з лідерів Української соціалістичної радикальної партії; очолював, зокрема, її молодіжну організацію «Каменярі» (Cоюз української поступової молоді ім. М. Драгоманова; 1932—1939 рр.); активно співробітничав з товариством «Просвіта». 1944 р. виїхав до Німеччини, 1950 р. — до CША. На еміграції входив до складу редколегії газети «Вільна Україна», був членом ряду українських політичних і культурних організацій. Помер у м. Детройті.
Як письменник виступив з низкою творів на тему українських визвольних змагань 1917—1921 рр.: збіркою оповідань «Cеред куль і гранат» (1922), трагедією «Зрадник» (1923), романом «Заки море перелечу» (1938). Публікував популярні нариси освітнього характеру для молоді («Міфологія старовинних греків та римлян» та ін.); уклав
