Никанор Абрамович

XX ст. → Польща, Німеччина → Духовенство → Митрополити

Абрамович Никанор Никандрович (родове ім’я — Бурчак-Абрамович; 08.08.1883, с. Мизове Ковельського пов. Волинської губ., тепер Старовижівського р-ну Волинської обл. — 21.03.1969, м. Карлсрус, Німеччина) — церковний і просвітницький діяч, митрополит УАПЦ, у 1942—1943 рр. — архієпископ Київський і Чигиринський.

Народився на волинському Поліссі в сім’ї бідного дяка-вчителя Никандра Федоровича Бурчака-Абрамовича й Олени Миколаївни зі стародавньої духовної родини Пинькевичів. Навчався в Мілецькій духовній бурсі, Волинській духовній семінарії, Київському комерційному інституті, а після рукоположення в священики (1910) — у Київській духовній академії, яку закінчив у 1918 р.

Під час навчання у Волинській духовній семінарії належав до української «Громади», був її головою. За рекомендацією старшого брата П. Абрамовича став співробітником, а згодом повноправним членом Товариства дослідників Волині. Брав участь у наукових екскурсіях, розкопках та співпрацював у журналі «Труды общества исследователей Волыни», де друкувалися праці з історії, археології, географії, етнографії, геології краю.

У період Українських визвольних змагань починає здійснювати свої давні мрії з відновлення старих українських церковних традицій. Виступає одним із членів-засновників Українського Братства Святого Спаса у Житомирі (січень 1918). Братство створювалося для спільної релігійної та культурно-просвітницької праці на рідній ниві, а саме: охорона стародавніх українських церковних звичаїв, церковної старовини Волинського краю, видання церковних книг. Активно працює і на громадсько-культурній ниві. У 1918 р. редагує культурно-освітній журнал «Світець», а з 1919 р., разом із С. Підгірським і А. Черкаським, — часопис «Громадянин». У тому ж році видав брошуру «Просвіта на селі».

У 1928—1931 pp. утримувався у Дерманському монастирі за те, що відправляв Службу Божу українською мовою і виступав за українізацію церковного життя на українських теренах у Польщі. У 1942 р. прийняв чернецтво і сан архімандрита, був хіротонізований на єпископа Чигиринського і вікарія-адміністратора Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) на Соборі єпископів у Пінську.

У березні 1942 р. переїхав до Києва. У 1942—1943 pp. — архієпископ Київський і Чигиринський.

З 1943 p. Н. Абрамович перебував на еміграції, спочатку — в Варшаві, а з 1944 р. — у Німеччині. У 1948 р. обраний головою Богословського наукового інституту УАПЦ. Редагував «Богословський вісник», очолював редакційну колегію журналу «Рідна церква».

У 1953 р. по смерті Полікарпа (Сікорського) очолив УАПЦ на еміграції.

ПОСИЛАННЯ: НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.: ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 38—39.