У «Повісті временних літ» ми зустрічаємо відомості про перших київських князів Аскольда й Діра та хрещення Аскольда у Константинополі. Також літопис нам повідомляє і про смерть Аскольда від Олега та утвердження на київському престолі династії Рюриковичів.
Князю Олегу вдається встановити контроль над торговим шляхом із «варягів у греки», захопивши племена, які знаходились на цьому шляху (древлян, сіверян, тиверців). Активну позицію зайняв Олег і у зовнішній політиці, воюючи з Хазарським каганатом та Візантією.
По смерті Олега заступив на київський престол Ігор. Він продовжив політику свого попередника, де княжому флоту відводилася чи не головна військово-дипломатична місія. Достовірно відомі походи Ігоря на Константинополь (Царгород) у 941 та 943 рр. Ігор загинув у 944/45 р. під час повстання древлян.
На престол сідає дружина князя Ігоря – Ольга. Протягом свого князювання їй вдалося провести податкову реформу, зокрема упорядкувати збирання данини, організувати опорні пункти київської влади (погости), запровадити грошову одиницю – кун.Відвідала вона Константинополь, де прийняла хрещення.
Була регентшею свого неповнолітнього сина Святослава, який починає правити самостійно з 964 р. Проводить активну зовнішню політику, підкорюючи Києву плем’я в’ятичів, Маркел і Тмуторокань, розбивши Хазарський каганат. Намагаючись збільшити роль Київської Русі у Східній Європі, Святослав починає війну з Візантією на території Болгарського царства (967 – 971). У 971 р. гине від рук печенігів.
У 980 р. на київський престол сідає Володимир Великий, який проводить ряд реформ для укріплення князівської влади та зміцнення держави. Підписує мирний договір з Волзькою Булгарією, приймає християнство у 988 р., карбує власні монети. Він саджає своїх синів намісниками на землях Київської Русі. Так, зокрема: Вишеслава у Новгороді, Ізяслава у Полоцьку, Святополка у Турові, Бориса у Ростові, Гліба у Муромі, Станіслава у Смоленську, Святослава у Овручі, Судислава у Пскові, Мстислава у Тмуторокані. А своїх дочок видає заміж за європейських монархів:
По смерті Володимира на київський престол сів Ярослав Мудрий. Він розширив та укріпив кордони Київської Русі, заклав та розбудував міста, його сини були посаджені в такі міста: Володимир у Новгород, В’ячеслав у Смоленськ, Ілля у Новгород, Святослав у Чернігів, Ізяслав у Туров. Автор першого на Русі збірника законів «Руська правда». Сприяв зміцненню церкви та обрання митрополитом русина:
Ярослав Мудрий зміцнював міжнародні зв’язки Русі за допомогою династичних шлюбів. Його називали «тестем Європи»:
Анна Ярославна – дружина французького короля Генріха І. У Анни і Генріха І було троє синів: Філіпп, Роберт та Гуго і дочка Едігна.
Єлизавета Ярославна – дружина норвезького принца Гаральда ІІІ. Син Гаральда ІІІ та Єлизавети Олаф Спокійний (Олаф Бонд) правив у 1066–1093 рр. В інтересах сина Єлизавета у 1067 р. вийшла заміж за данського конунга Свена ІІ Естрідсена.
Анастасі́я Яросла́вна — дружина угорського короля Андрія I. Мала з ним сина Шоломона.
Агата – дружина Едварда Вигнанця, спадкоємця англійського престолу. За однією із версій має київське походження (дочка Ярослава Мудрого або його сестра). Едвард, перебуваючи у Києві, одружився з Агатою. Народила Едгара Етлінга (невдало боровся за англійський престол), Христину і Маргариту.
Маргарита – дружина шотландського короля Малькома ІІІ, реформаторка релігійного життя Шотландії, мала великий вплив на політичне життя країни.
