Коли в ранньофеодальний час право на наслідування землі дістали й жінки, це породило не тільки рух трубадурів і культ прекрасної дами, а й таке прозаїчне і небезпечне для самих прекрасних дам явище, як полювання на спадок. Всесвітньовідома «бабуся Європи» Аліенора Аквітанська знала про нього не з чуток: їй доводилося переховуватись від настирливих женихів, які не просто хотіли з нею одружитися, а й могли схилити її до такого шлюбу силоміць.
З середньовічної української історії відомо про особу, чиє життя зруйнував саме спадок. Ще
Дід Галшки, а саме під таким, скороченим, ім’ям увійшла в історію Єлизавета, не тільки підняв рід на найвищий щабель пошани у великому князівстві Литовському, але й спромігся мало не вдвічі збільшити число маєтків сім’ї, зробивши її четвертою за статками в країні. До слова, першій дружині Костянтина Івановича, Тамарі Семенівні Гольштанській, дано в посаг землі волинської гілки Гольштанських.
Старшого сина, Іллю, Костянтин одружив з вихованкою (а за деякими даними, позашлюбною донькою) польського короля Зигмунда І Старого Беатою Костелецькою. (Для руських князів шлюб з польською фамілією був тоді радше винятком, ніж правилом, як це стало сто років по тому, у ХVІІ ст. ; найпевніше, цьому мезальянсу посприяла особиста зацікавленість короля.) У розквіті сил,
Галшка дістала таку освіту, як і більшість її ровесниць: уміла читати, писати, знала Святе письмо і мови: певно, як батькову, українську, так і материну, польську. З наближенням шлюбного віку навколо дівчинки завирували пристрасті, які не вщухатимуть протягом усього її життя. Женихів не бракувало, і то яких: її руки домагалися відомий шукач пригод і засновник Запорізької Січі Дмитро Вишневецький, подільський воєвода Микола Мелецький, багатий князь Ян Зенбицький та інші. Король бере з Беати обіцянку не одружувати доньки без його згоди.
Сама Беата прихильна до Мартина Зборовського, сина каліського воєводи. Рідний дядько Єлизавети, Василь Костянтинович, пропонує старосту канівського і черкаського князя Дмитра Сангушка, батька якого, Федора, теж призначено опікуном. Беата спочатку дає згоду на шлюб, але згодом відмовляє Сангушку. А він натомість у вересні 1553 р. з Василем Острозьким і озброєним почтом вдирається до замку і… православний батюшка вінчає
Король розлючений, Беата подає скаргу. Адвокат Сангушка свідчить про попередню згоду матері на шлюб, але суд до порушника зверхникової волі невблаганний: Дмитра Сангушка — скарати на горло, Галшку — повернути матері. Щойно дізнавшись про вирок, молоді тікають за кордон. В Острозьких були маєтки в Чехії, туди й рушили втікачі. У погоню кидаються озброєні загони — коли на кону такий приз, добровольців не бракує.
Історія — пані примхлива: якщо Одісеєві вдалося розправитися з женихами Пенелопи, то Дмитро Сангушко свою боротьбу програв. У лютому 1554 р. батько й син Зборовські наздогнали молодих і виконали монаршу волю. У чеському містечку Яромирі скінчилися дні Дмитра Сангушка, а Галшка після чотирьох місяців подружнього життя стає вдовою і знову… дуже привабливою нареченою.
Тепер уже Сигізмунд ІІ Август особисто вибирає жениха. Чоловіком Єлизавети стає набагато старший за неї познанський воєвода Лукаш Гурка. Ні мати, ні донька, примушена до цього союзу, його не визнають — вони тікають до Львова, в домініканський монастир. Тоді Гурка бере святу обитель в облогу.
Усередину ж в лахмітті прочанина прослизає князь Семен Слуцький, ще один протеже Костянтина Острозького. І Галшка, вже зі згоди Беати, вінчається втретє.
Та на боці нелюба Лукаша Гурки — сила. Він позбавляє монастир води, і жінки змушені скоритися (1559 р.). Гурка відвозить Галшку до свого замку в Шамотулах. І тут починається період, який назвуть «чорна княгиня». Старий Гурко був ревнивий. А якому чоловікові сподобається, що його дружина вінчалася з іншим? Він вирішує відібрати в Галшки останню надію і 1560 року вбиває князя Семена Слуцького. До
Ставши вдовою утретє, Галшка повертається на батьківщину. Їй та її дядькові ще довго доведеться боротися за повернення всіх земель, які лишилися після смерті Іллі. Мати ж, шукаючи звичайного жіночого щастя, у
Дослідники піздньосередньовічної української шляхти вважають однією з загадок вимирання найвідоміших родів в Україні. Та, бодай трохи знаючи про долю Галшки — а їй було відведено 43 роки, уже не дивуєшся, чому представниця одного з найславетніших князівських українських родів не лишила по собі нащадків, — дивуєшся лишень, звідки ця жінка майже тридцять літ черпала сили, щоб просто вижити.
Ігор Орловський,
журналіст, історик.
